Розділ «9.3. Агрохімічні та фізіолого-екологічні основи системи удобрення»

Вологозабезпеченість ґрунтів України визначається середньорічною кількістю опадів, їх розподілом упродовж року, фізичними властивостями ґрунту і є одним з найважливіших чинників формування врожаю. Вона зменшується з півночі на південь та із заходу на схід. Надлишок вологи в окремі періоди в ґрунтах Полісся (або в умовах зрошення) зумовлює внутрішньоґрунтовий і поверхневий стік води, міграцію з нею елементів живлення, й отже, забруднення поверхневих і підземних джерел. Із добрив і ґрунтів вилужуються кальцій, сірка, магній, азот, натрій та інші елементи живлення. Найінтенсивніше ці процеси відбуваються в осінньо-зимово-весняний період. Із поверхневим стоком (водна ерозія) щорічно зноситься до 10 т/га і більше найродючішого ґрунту, тому регулювання водного режиму засобами гідромеліорації та агротехнології знижує втрати елементів живлення з ґрунту і добрив.

Ефективність добрив залежить не лише від кількості, а й від рівномірності випадання опадів у період вегетації культур. На суглинистих ґрунтах у роки з нестачею або надлишком опадів вона знижується, причому в першому випадку істотніше. На ґрунтах легкого гранулометричного складу за надлишку вологи може знижуватись урожай зернових культур унаслідок вилягання посівів.

При побудові системи удобрення необхідно враховувати особливості клімату регіону, передбачати відповідні строки застосування добрив і глибину їх заробляння під окремі культури. Так. у районах недостатнього і нестійкого зволоження важливо глибоко заробити добрива, в зону гарантованого зволоження. У засушливий період застосування добрив у вигляді поверхневих підживлень може бути малоефективним.

Потрібно враховувати також температурний режим. Це пов'язано як із тривалістю вегетаційного періоду, набором культур і виносом елементів живлення, так і строками обробітку ґрунту, накопиченням рухомих сполук елементів живлення, особливо азоту.

Отже, при визначенні оптимальних норм добрив слід орієнтуватися на середньобагаторічні параметри агрометеорологічних показників певної території і щорічно коригувати їх (з урахуванням весняних запасів доступної вологи в ґрунті, прогнозу погоди тощо). Зі збільшенням насиченості сівозміни добривами і підви-

шенням її продуктивності коливання врожайності культур залежно від метеорологічних умов певного року в абсолютних величинах (т/га) зростає, а у відносних (% контролю) – знижується.

9.3.3. Агротехнологічні умови

За дотримання технології вирощування культур істотно підвищується ефективність добрив. Строки, способи та глибина заробляння добрив і меліорантів, обробіток ґрунту, боротьба з шкідниками, хворобами й бур'янами, видовий і сортовий склад, чергування культур у сівозміні – ці та інші агротехнологічні чинники значно впливають на водний, температурний і поживний режими ґрунту, а отже, ц на ефективність добрив.

Обробіток ґрунту різними знаряддями на різну глибину сприяє різному розподілу добрив по профілю орного шару ґрунту. За локального внесення добрив повніше використовуються їх елементи живлення, знижуються втрати, що дає змогу знизити їх норми на 25–30 % порівняно з розкидним внесенням.

У разі зменшення вологозабезпеченості посівів ефективність усіх видів добрив зростає зі збільшенням глибини їх заробляння в межах орного шару ґрунту. Глибина заробляння в ґрунт має першочергове значення для фосфорних, потім органічних, калійних добрив і мікродобрив. Для азотних добрив вона менш істотна.

Період проведення зяблевого обробітку ґрунту також впливає на ефективність використання добрив. Особливо це важливо для азотних добрив. Наприклад, за пізньоосіннього заорювання післяжнивних решток попередника і гною вони до весняної сівби мало мінералізуються і на такому фоні значно зростає ефективність азоту мінеральних добрив.

Норми висівання насіння і густота стояння рослин формують площу живлення для кожної рослини, що, у свою чергу, впливає на ефективність застосування добрив. Зазвичай при внесенні добрив, особливо у підвищених нормах, густота стояння рослин має бути меншою. На удобрених посівах рослини сильніше кушаться (або гілкуються), листки формуються більші, збільшується їх площа, що може призводити до їх затінення в нижньому ярусі й ураження хворобами. Оптимальна площа листкового апарату – 50–60 тис. м2/га. Перехід від низькоякісного насіння до високоякісного районованих сортів також значно підвищує ефективність добрив.

Ефективність добрив залежить від сорту вирощуваної культури. Найчутливіші сорти продуктивніше використовують елементи живлення як ґрунту, так і добрив. У таких сортів більша частка товарної частини урожаю і під них вигідніше застосовувати добрива.

Якісне та своєчасне проведення робіт, передбачених технологією вирощування сільськогосподарської культури, підвищує ефективність використання добрив. Вони сприяють поліпшенню живлення рослин, і як наслідок – вони стають стійкішими до несприятливих чинників, зокрема хвороб, шкідників і бур'янів. Проте слід враховувати, що за надмірного азотного живлення стійкість рослин до шкідників і хвороб може знижуватись.

Бур'яни значно зменшують урожайність сільськогосподарських культур. Вони сильніше, ніж культурні рослини, реагують на поліпшення умов мінерального живлення. Тому в разі забур'яненості посівів ефективність застосування добрив різко спадає. Якщо не вживати відповідних заходів, то удобренням можна збільшити забур'яненість посівів і знизити не тільки приріст урожаю від їх застосування, а й взагалі врожайність. Зазвичай забур'яненість зростає сильніше за мілкого заробляння добрив, особливо азотних.

Значення гербіцидів у боротьбі з бур'янами на сучасному етапі землеробства і в осяжному майбутньому складно переоцінити. Добрива і гербіциди ґрунтової дії сумісно можна вносити під передпосівний обробіток ґрунту. Нині обробіток посівів гербіцидами поєднують із внесенням азотних добрив. Доцільно також поєднувати позакореневі підживлення азотними і мікродобривами, фунгіцидами, інсектицидами, регуляторами росту.

Ефективність добрив залежить від виду і врожайності попередників та чергування культур. Плодозмінна сівозміна – це, з одного боку, один зі способів збільшення ємності колообігу елементів живлення, а з іншого – істотне поліпшення фітосанітарного стану посівів. В умовах недостатнього зволоження чистий пар поліпшує вологозабезпеченість, посилює внаслідок мінералізації рухомість елементів живлення, полегшує боротьбу з бур'янами. Після чистих парів ефективність фосфорних, калійних та органічних добрив зростає, тоді як азотних – знижується. Після багаторічних трав ефективність азотних та органічних добрив знижується, а фосфорних і калійних – зростає.

Отже, всебічне і систематичне поліпшення агротехнології впрошування культур у сівозміні – важлива умова підвищення ефективності добрив.

9.3.4. Прийоми внесення добрив

Основне завдання технології внесення добрив – забезпечити для рослин оптимальні умови живлення впродовж усієї вегетації. При цьому розрізняють три прийоми внесення добрив: основне (допосівне, передпосівне), припосівне (рядкове) і підживлення (післяпосівне).