Розділ 2 ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ЕТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЖУРНАЛІСТІВ

Тепер я осягнув.

Що постраждать за правду — означає

Здійснити подвиг і дістати

Найвищої звитяги.

Мільтон у творі спромігся досягти істини — тієї топкої грані, де боротьба за правду є, але ця боротьба — боротьба любові, за правду не людську, а Божу, яка є правдою найвищого людського щастя, — істини. Ідеї Мільтона про "відкритий ринок ідей", саморегульований процес досягнення істини були надзвичайно прогресивними для його часів. У виступі про свободу преси ("Ареопагатика") Мільтон з усією пристрасністю революціонера атакував цензуру, апелюючи до істини, яка, на його думку, на відкритому ринку ідей завжди переможе неправду. Він закликав дати можливість істині боротися вільно та відкрито проти неправди.

Гуманізм епохи Відродження заперечив церковне вчення Середньовіччя про тлінність земного життя. Гімн людині створив італієць Піко де ла Мірандола в "Слові про гідність людини", проголосивши людину найпрекраснішою з усього, створеного Богом. Але він же наголосив і на подвійності її природи: "Тільки людині дав Батько насіння і зародки, що можуть розвитися по-всякому... Буде давати волю інстинктам чуттєвості, здичавіє і станс як тварина. Піде він за розумом, виросте з нього небесна істота. Почне розвивати свої духовні сили, стане янголом і сином божим".

Ось якого гуманізму ми повинні прагнути, правди праведності, любові до людей і до Бога. І змінювати світ саме за допомогою неї. Найперше завдання — відродити мораль суспільства на християнських засадах, християнському гуманізмі, виховувати у власних матеріалах, на сторінках газет, вчити, оспівувати моральні чесноти і доводити мерзенність лицемірства, брехні та зради. Всього того, що має одну загальну назву — гріх.

Цікаво, як підтверджує цю думку стосовно головної проблеми суспільства на сьогодні Всеволод Речицький у газеті "Дзеркало тижня" (2001. — 19 трав.):

"Наша проблема полягає навіть не в грошах та способах діставати їх і витрачати. Як на мене, в Україні існує значно ширша проблема схибленого етносу, браку особистої довіри, елементарної щирості людських стосунків, яка за своєю суттю може бути названа проблемою відчуження або навіть питанням політичної семантики національного дискурсу.

Ми ж бо давно називаємо "свободою слова" більше ніж скромні норми політичного слововжитку, пишемо "Конституція" на правилах деталізації дій влади, називаємо "професором" елементарно начитану людину, вважаємо "правоохоронцями" лукавих правопорушників.

Мало того, ми весь час пишемо та говоримо про порушення права, якого в нас, насправді, ще взагалі не існує. Бо називати юридичні директиви держави правом у цивілізованому світі вважається некоректним. Отже, замість торочити про право, ми маємо історичне завдання осмислити спочатку те, що йому передує, — щирість, правдивість, вірність обіцянкам, відповідність слова та думки, вчинку та наміру. На мій погляд, драма українського сьогодення не стільки політична або економічна, скільки морально-культурна.

Отже, проблема української влади, політичної системи країни загалом є також проблемою відсутності громадянської та особистої гідності, браку здатності "дивитися у вічі", говорити відверто, дотримуватися політичних зобов'язань, відповідати на персоніфіковані виклики".

Журналістська діяльність як найвищий рівень суспільної діяльності потребує найвищого рівня знань і мислення. Утвердження основоположних засад християнства в журналістиці дасть підстави вважати її критерієм суспільного поступу. Якщо ми не хочемо повернутися до тоталітарного суспільства, то повинні орієнтуватися на християнсько-гуманістичні моральні ідеї, а преса, радіо і телебачення — зробити свій внесок у формування нової гуманістичної цивілізації.

2.4. Етичні цінності журналістів демократичного суспільства та законодавство

Як зазначив керівник програми з моніторингу ЗМІ Душан Реліч на президентських виборах 1999 р. в Україні, "...Європейський Інститут ЗМІ дуже стурбований ситуацією із засобами масової інформації в Україні, при цьому Інституту поки що не зрозуміло, куди піде Україна, якщо у відношенні до свободи преси вона крокує в протилежному від Європи напрямку..." (День. — 1999. — 17 лист.).

Щоб зробити правильний моральний вибір, віддати перевагу вищій моральній цінності, журналіст повинен знати і розуміти природу етичних дій. Етична цінність для журналіста — позитивна властивість, еталон, що виконує роль повсякденного орієнтира в оцінці людей, колективів, груп, організацій, фактів, подій, явищ, країн, націй та ін.

Дослідники у галузі мас-медіа визначають як етичні цінності такі категорії.

1. Загальнолюдські: людина, світ, мир, життя, злагода, справедливість, доброчинність.

2. Наді опальні: нація, національна культура, національна політика, національна держана.

3. Етнічні: етнос, етнічна культура, історія етносу.