Розділ «Додаток 5 Рекомендація REC (2003) 13 Ради Європи Комітету Міністрів державам-членам щодо надання інформації через засоби масової інформації стосовно кримінального судочинства»

Прийнята Комітетом Міністрів 10 липня 2003р. на 848-му засіданні заступників міністрів

Комітет Міністрів, ґрунтуючись на засадах ст. 15.6 Статуту Ради Європи,

вважаючи, що мста Ради Європи — досягти більшої єдності серед її членів з мстою збереження та реалізації ідеалів і принципів, які є їхньою спільною спадщиною;

нагадуючи про зобов'язання держав — членів щодо основного права на свободу вираження та інформації, гарантованого ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі — "Концепція"), що є однією з найважливіших підвалин демократичного суспільства та однією з основних умов його прогресу та розвитку кожного індивідуума;

нагадуючи, що засоби масової інформації мають право інформувати громадськість завдяки праву громадськості отримувати інформацію, у тому числі стосовно питань, що становлять суспільний інтерес, згідно зі ст. 10 Конвенції, і що це є їхнім професійним обов'язком чинити так;

нагадуючи, що права на презумпцію невинності, справедливий суд та повагу до приватного і сімейного життя згідно зі ст. 6 та 8 Конвенції є основними вимогами, які слід поважати у будь-якому демократичному суспільстві;

підкреслюючи важливість висвітлення засобами масової інформації в інформуванні громадськості стосовно кримінального судочинства, аби зробити очевидною стримуючу функцію кримінального права, так само, як і у забезпеченні громадського нагляду за функціонуванням системи кримінального судочинства;

зважаючи на можливо конфліктуючі інтереси, захищені ст. 6, 8 і 10 Конвенції, та необхідність урівноважити ці права, враховуючи факти кожної окремої справи, з належним ставленням до наглядової ролі Європейського суду з прав людини у забезпеченні виконання зобов'язань згідно з Конвенцією;

нагадуючи, до того ж, про право засобів масової інформації та журналістів створювати професійні асоціації, як гарантовано правом на свободу асоціацій за ст. 11 Конвенції, яке є основою саморегулювання у галузі засобів масової інформації;

будучи обізнаним стосовно багатьох ініціатив, виявлених засобами масової інформації та журналістами в Європі заради сприяння відповідальному виконанню журналістської роботи чи то шляхом саморегулювання, чи то співпраці з державними органами на засадах корегуляції;

бажаючи сприяти поінформованому обговоренню захисту прав та інтересів, що виявляються в контексті висвітлення засобами масової інформації кримінального судочинства та належній практиці по всій Європі забезпечення доступу засобів масової інформації до судових розглядів кримінальних справ;

нагадуючи про власну Резолюцію (74) 26 про право на відповідь — стан індивідуума стосовно преси, власну Рекомендацію № R (85) 11 щодо становища жертви в рамках кримінального права та процесу, власну Рекомендацію № R (97) 13 стосовно залякування свідків та прав захисту, а також власну Рекомендацію №R(97) 21 щодо засобів масової інформації та сприяння культурі терпимості;

підкреслюючи важливість захисту журналістських джерел інформації в контексті кримінального судочинства згідно з Рекомендацією № R (2000) 7 про право журналістів не розкривати свої джерела інформації;

беручи до уваги Резолюцію № 2 щодо журналістських свобод та прав людини, прийняту на 4-й Європейській конференції на рівні міністрів з питань політики щодо засобів масової інформації (Прага, грудень 1994 p.), а також Декларацію про майбутню політику стосовно засобів масової інформації, прийняту на 6-й Європейській конференції на ріпні міністрів з питань політики щодо засобів масової інформації (Краків, червень 2000 p.);

нагадуючи, що його рекомендація не має наміру обмежити стандарти, які вже діють у державах — членах з метою захисту свободи вираження;

рекомендує, визнаючи при цьому різноманіття національних правових систем щодо кримінального процесу, аби уряди держав — членів:

1) вжити всіх заходів або посилити їх, якщо вопи вже вжинаються, які вони вважають за потрібне з метою впровадження принципів, доданих до цієї рекомендації" а рамках власних відповідних конституційних положень;

2) широко розповсюдити цю рекомендацію та додані до неї принципи всюди, де належно й у супроводі перекладу;

3) звернути на них увагу судових органів та правоохоронних служб, а також надати доступ до них представницьким організаціям юристів та фахівців засобів масової інформації.