Розділ 2 ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ЕТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЖУРНАЛІСТІВ

Серед позитивних результатів діяльності Комісії було те, що під час передвиборних перегонів ніхто не зміг використати об'єднання для зведення особистих рахунків. Проте були й вади — члени Комісії (дехто з них) брали участь у виборах, а отже, обмежували свою участь в активному утвердженні стичних норм ЗМІ.

У цілому щодо виборів 2002 р., то об'єктивність у ЗМІ була низькою. З'явилося чимало безпідставних, непідтверджених фактами обвинувачень на адресу суб'єктів виборчого процесу. Особливо відзначилася за кількістю таких порушень газета "Київські відомості". Крім того, за два тижні до виборів однією з основних тем багатьох російських ЗМІ, які видаються під грифом "в Україні", стала тема впливу Заходу па наш виборчий процес, що свідчило про спланованість такої одностайності.

Невипадково вибір народу продемонстрував кризу довіри до заангажованих ЗМІ: адже часто люди не голосували за тих, кого регулярно показували на телебаченні, чию діяльність висвітлювали у ЗМІ. Виборцям доводилося самим розбиратися в потоці необ'єктивної інформації. І те, що більшість журналістів, які балотувалися на виборах різного рівня, програли кампанію, лише підтвердило недовіру електорату як до продажних ЗМІ взагалі, так і до журналістів зокрема.

Роль Комісії полягала в тому, щоб відстежувати факти подання сфальсифікованої, недоброякісної інформації і давати їй відсіч. З цим ганебним явищем необхідно боротися всупереч розумінню того, що підконтрольні ЗМІ потрібні будь-якій владі, яка буде стимулювати їх підтримку.

Згодом кількість членів Комісії розширилася від 13 представників до 21 за рахунок регіональних журналістів та громадських об'єднань ЗМІ.

Основна стратегія організації полягала в об'єднанні спільних зусиль щодо відстоювання права писати і говорити правду та цивілізованого вирішення конфліктних ситуацій у редакційних колективах.

"Ми, журналісти, які підписали Кодекс професійної стики, закликаємо всіх колег підтримати нашу ініціативу. Дотримання норм кодексу допоможе встановити стандарти та повернути ЗМІ довіру аудиторії" (Україна молода. — 2002. — 16 квіт.).

Як свідчили результати Всеукраїнського соціологічного дослідження, проведеного 21—28 травня 2002 р. Українським центром економічних та політичних досліджень ім. Олександра Разумкова, національним ЗМІ довіряли майже 56 % українців. Зокрема, 13,3 % громадян довіряли ЗМІ цілком, а 40,6 % — швидше довіряли, ніж ні.

Проведені опитування свідчили, що ЗМІ тільки трохи поступалися інституту церкви, якій традиційно довіряє населення.

За результатами дослідження читацької аудиторії періодичних видань, яке здійснила Українська асоціація видавців періодичної преси (опитано 2,5 тис. громадян віком від 18 років у 49 містах, 68 селах і 23 смт), ЗМІ за рівнем довіри населення поступалися лише церкві — матеріалам журналістів вірило 66 % населення. Більшість українців (88 %) як мінімум раз на тиждень читали періодичні видання і лише 6 % абсолютно ігнорували пресу, бо читали газети не частіше ніж раз па півроку.

За словами Тетяни Рейкової, директора з маркетингу Всесвітньої газетної асоціації, газетна галузь в Україні має стабільне майбутнє, а наш читач "дуже розумний, цивілізований і не поступається європейському читачу".

Прагнення чесно та відкрито працювати в українському інформаційному просторі підтвердили й журналісти Інституту масової інформації.

У День журналіста України, 6 червня 2002 p., ця організація, що здобула статус українського представника Міжнародної організації "Репортери без кордонів", прийняла Меморандум професійної солідарності, в якому наголошується, що "правдива, чесна, оперативна і неупереджена інформація — це наш спільний професійний обов'язок і паш спільний і найефективніший засіб самозахисту".

Підписанти зобов'язали надавати максимально можливу інформаційну підтримку одне одному в захисті своїх законних професійних прав і свобод та не брати участі в кампаніях з дезінформації, цькування, переслідування чи запровадження інформаційної блокади щодо будь-якого іншого учасника Меморандуму.

При цьому журналіст не був зобов'язаний поділяти погляди Інституту чи "Репортерів без кордонів" на конфліктну ситуацію в медійному середовищі, але він бере на себе зобов'язання не залишати поза власною журналістською увагою факти утисків прав колег.

Особливої гостроти проблема щодо етичних принципів діяльності вітчизняних журналістів набула у жовтні 2002 p., коли почався рух українських представників ЗМІ проти цензури. Учасники круглого столу "Політична цензура в Україні" З жовтня 2002 р. підписали "Маніфест українського журналіста з приводу політичної цензури". Зокрема у документі зазначалося, що журналісти України, усвідомлюючи унікальне значення правдивого слова для розвитку і зміцнення держави, усвідомлюючи особисту відповідальність журналіста за чесне інформування суспільства, розуміючи, що страх завадить деяким нашим колегам підписатися під цим маніфестом, проголошують:

"В Україні існує політична цензура, засобами якої є цензурування за вказівкою або згодою влади програм на телебаченні і радіо, статей у пресі, тиск у різноманітних протизаконних формах на журналістів та окремі ЗМІ, які намагаються об'єктивно висвітлювати суспільно-політичне життя країни.

Політична цензура є приниженням журналістів та народу України.

Політична цензура є протизаконною: здійснюючи політичну цензуру, влада намагається обмежити конституційне право громадян па свободу слова, зафіксоване в Конституції, законах України, міжнародних правових документах, ратифікованих Україною, а отже, чинних па її території. Варто наголосити, що право свободи слова є невід'ємним правом українських громадян. Таким чином здійснюється грубе порушення одного з найважливіших засадничих принципів Конституції України. Те, що при наявності кричущих прикладів політичної цензури в Україні, досі ніхто не був притягнутий за це до відповідальності, ми вважаємо глумуванням над законом і правом українських громадян.

Ми, журналісти України, солідаризуємося з опором наших колег і вітаємо тенденцію, за якою в умовах посилення політичної цензури в Україні журналісти від протестів одинаків переходять до колективних солідарних дій.