Розділ 2 ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ЕТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЖУРНАЛІСТІВ

Ще одним впливовим чинником перевірки виконання представниками ЗМІ своїх моральних зобов'язань перед аудиторією стали вибори до Верховної Ради України 2002 р. Ще раз підтвердилася теза: сьогодні наші журналісти такі ж роз'єднані й поділені, як і все суспільство. Спроби консолідуватися завжди залишалися лише спробами.

"Ми, українські журналісти, які підписалися нижче, гостро відчуваємо власну відповідальність за роль ЗМІ у проведенні справедливих та вільних виборів навесні 2002 року. Роль мас-медіа у правовій державі для вільного та усвідомленого вибору громадян є непересічною. ЗМІ надають громадськості можливість ознайомлюватися з позицією політичних та громадських лідерів, давати їм оцінку, а політикам забезпечують можливість висловлювати своє ставлення до суспільних проблем і брати участь у вільному перебігу політичних дискусій" — цими словами починалося звернення ініціативи "Журналісти — за чисті вибори", яке підписали 15 вересня 2001 р. майже 80 працівників мас-медіа під час корпоративних слухань "Журналісти і вибори", організованих Інститутом "Республіка" і "Хартією-4".

Звернення містило 12 пунктів, що визначають принципи, якими повинні керуватися журналісти у своїй професійній діяльності. Таким чином робилася спроба відокремити журналістику від піару, як відвертого, так і прихованого. Журналіст повинен бути журналістом, "піарник" повинен бути "піарником", прес — секретар — прес — секретарем. Але це в ідеалі. Українські реалії представляли зовсім інші приклади. І навряд чи їх можливо побороти відразу, причому з різних причин, як суб'єктивних, так і об'єктивних.

Дехто вважав, що це звернення мали б підписати не просто журналісти, а керівники мас-медіа. Адже журналісти є залежними від редакційної політики.

Це журналістське звернення передбачало створення Комісії з журналістської етики, яка мала на меті повноваження відстежувати та оцінювати ситуацію в журналістському середовищі, відділяти журналістику від пропаганди. У світі така практика є загальновизнаною. До подібних комісій входять зазвичай авторитетні журналісти, слово яких важить чимало, з якими рахуються.

У деяких країнах такі комісії навіть мають право позбавляти журналістів їхніх прес — карток, тобто це означатиме, що ця людина навряд чи після негативного висновку комісії зможе знайти собі роботу у сфері журналістики.

Українські журналісти навіть пропонували вдатися до радикальних засобів: складати "чорні списки" журналістів, які порушують стичні засади діяльності.

Проте, як запевнили представники Інституту масової інформації, що тісно співпрацює з Міжнародною організацією "Репортери без кордонів", ніде у світі ці комісії напередодні виборів не створювалися. І саме в цьому слабкість такої ініціативи.

Головою Комісії було обрано редактора аналітичного тижневика "Дзеркало тижня" Володимира Мостового. До складу комісії увійшли: Михайло Батіч (УНІАН), Ліля Буджурова (Кримська асоціація вільних журналістів), Микола Вересень, Світлана Дорош (Українська служба Бі-Бі-Сі), Михайло Дорошенко ("Україна молода"), Степан Курпіль ("Високий замок"), Наталя Лігачова (сайт "Телекритика"), Ігор Лубченко (Голова НСЖ), Олена Притула ("Українська правда"), Сергій Рахманін ("Дзеркало тижня"), Олександр Ткаченко (Новий канал), Ірина Чемерис (Інститут "Республіка").

Ініціатори очікували, що до звернення згодом долучаться й інші журналісти, а особливо регіональні. Планувалося, що через деякий час відбудеться з'їзд учасників цього звернення. Л Комісія мала б прозвітувати про свою роботу через півроку.

Ця ініціатива мала об'єднувати журналістів, а не навпаки. Нашим журналістам не було що ділити. Інформаційний простір ділять і без них, так само, як і голоси на виборах. А вибори обіцяли бути непростими. І журналістам залишалося зберегти мудрість, не воювати одне з одним.

З цього приводу Володимир Мостовий зазначив: "Наші переконання, громадянська позиція ставлять перед кожним межу, яку переступати не молена. Це як у стрибках у довжину — молена стрибнути далеко, але спробу не буде зараховано через заступ — порушення морально-етичних норм.

Підписати такий кодекс — це вчинок. Ми знаємо, що начальство у ЗМІ може й не поділяти моральних засад "підписантів", але це наша позиція. Спимо ж ми не з начальством, а з власною совістю. Не спиться..." (Україна молода. — 2001. — 10 груд.).

До речі, і Конституція, і галузеве законодавство відповідають положенням Звернення "Журналісти — за чисті вибори". Суто професійних правил у Кодексі лише два:

1) п. 6 — "Редакційна обробка матеріалів, включаючи знімки, текстівки, заголовки, відповідність відеоряду та текстового супроводу тощо не повинні фальсифікувати зміст";

2) п. 9 — "Новини, судження та припущення мають бути чітко відокремлені одне від одного".

Решта пунктів — фактично взяті з чинного законодавства.

Звернення журналістської ініціативи "Журналісти — за чисті вибори"

"Ми, українські журналісти, гостро відчуваємо власну відповідальність за роль ЗМІ у проведенні справедливих та вільних виборів навесні 2002 р.

Роль мас-медіа у правовій державі для вільного та усвідомленого вибору громадян с непересічною. ЗМІ надають можливість громадськості знайомитися з позицією політичних та громадських лідерів, давати їм оцінку, а політикам забезпечує можливість висловлювати своє ставлення до суспільних проблем і брати участь у вільному перебігу політичних дискусій.