Розділ «Мій брат грає на кларнеті»

— Ти ж поклявся танцювати тільки зі мною, — сказала я.

— В принципі ти маєш рацію, — відповів він, ледве переводячи подих. — Але я вмію танцювати лише танго… Ти ж знаєш. У твісті я виглядав би дуже смішно…

— А взагалі не танцювати з нею ти не можеш? Це не спадало тобі на думку?

Коли люди, які «не такі, як усі», роблять помилки, з ними треба розмовляти гостро й прямо. В ім’я їхнього ж таки порятунку!

Та я не встигла врятувати свого бідного брата. Оркестр заграв твіст. І Аліна, відбиваючись від хлопців, які запрошували її, сама підійшла до Льови. Уявляєте? Сама підійшла! Оце-то красуня! Оце-то гордячка! Зовсім втратила совість. І Льова пішов танцювати твіст, який він танцювати не вмів.

Аліна його вчила. Тепер вони обоє дивилися на ноги. Вона вчила Льову танцювати твіст, тільки й усього, але вигляд у неї був такий зверхній, ніби вона пояснювала йому, як треба жити на білому світі.

А я знову притискалася до холодної стіни. Мене знову штовхали і запитували, як я пробралася на цей вечір.

Нормальні люди виставляють напоказ те, що їм вигідно виставляти. А те, що невигідно, ховають якнайдалі. Мій брат погано танцює, а Аліна змушувала його виробляти найтрудніші па. Навіщо? Можливо, вона хотіла виставити його на посміховисько перед своїми друзями. Адже вони тих, хто погано танцює, взагалі за людей не мають.

Принаймні десятикласники вже поглядали на мого брата зверхньо і навіть глузливо: в танцях вони були сильніші за нього.

Я мріяла, щоб наш шкільний естрадний оркестр, який я завжди любила слухати, скоріше замовк. Та він не замовкав доти, доки знизу прийшла гардеробниця і сказала Роберту-організатору:

— Я ваші речі до ранку стерегти не збираюся…

Тоді вечір закінчився.

До мене підійшов Льова і простягнув руку по старовинний дідусів футляр. Я сховала футляр за спину і сказала:

— Здається, він тобі вже не згодиться.

— В якому розумінні?

— В тому розумінні, що ти, здається, зібрався вступати в хореографічне училище? Та краще вступи в циркове: там вчать на паяців. Ти сьогодні непогано виступав у цьому жанрі.

Можливо, я говорила з Льовою надто прямо й гостро. Та я маю на це право.

Я мушу врятувати його від Аліни! Чого вона може навчити мого брата? Співати естрадні пісеньки? Що між ними спільного? Та й взагалі Льова зараз не має права закохуватися. Він повинен готуватися до конкурсу. І вчитися з ранку до вечора, а не закохуватися! Я повинна врятувати його, уберегти. І я це зроблю!

Та врятувати Льову буде не так то легко. Адже він «весь у собі». А коли люди, які «всі в собі», візьмуть що-небудь собі в голову, їм неможливо нічого пояснити.

— Аліна сама… а зараз уже пізно, — сказав Льова. — Ми проведемо її додому…