— Чи я його знала? Чи я ж його не знала! Чи я ж його не любила! Ти ще мене питаєш! Я знала його краще, ніж ти знаєш будь-кого в світі, а любила, як самого бога. Стів Кетчел! То був найкращий, найчистіший і найвродливіший з усіх чоловіків, а рідний батько застрелив його, мов собаку.
— І ти їздила з ним аж на узбережжя?
— Ні. Я знала його ще до того. Він був єдиний, кого я по-справжньому любила.
Всі шанобливо слухали фарбовану блондинку, що говорила піднесеним театральним тоном, — тільки Еліс знову почала труситися. Я відчув це, бо сидів поруч неї.
— Було б тобі вийти за нього заміж, — сказав кухар.
— Я не хотіла псувати його кар'єру, — відказала фарбована. — Не хотіла заважати йому. Одруження було йому ні до чого. Милий боже, який то був чоловік!
— Це ти добре розміркувала, — сказав кухар. — Та все ж таки Джек Джонсон нокаутував його?
— То був нечесний удар, — відказала фарбована. — Той чорний бугай заскочив його зненацька. Стів якраз кинув був його в нокдаун, того Джека Джонсона. Паскудному негрові просто пощастило.
Віконечко каси відчинилось, і всі індіанці пішли туди.
— Стів кинув його в нокдаун, — провадила фарбована, — а тоді обернувся, щоб усміхнутись до мене…
— Ти ж начебто казала, що не їздила з ним, — зауважив хтось.
— Я поїхала тільки на той один бій. Стів обернувся, щоб усміхнутись до мене, а той клятий чорний виродок підхопився і зненацька вдарив. А Стів упорався б і з сотнею таких, як той паскудний негр.
— Добрий був боксер, — підтакнув лісоруб.
— А так, бог свідок, — сказала фарбована. — Бог свідок, що тепер таких боксерів нема. Та він і сам був наче бог. Такий тобі чистий та білолиций, гарний та гладенький, а що вже мет^ кий і проворний — ну достоту мов тигр або ж блискавка.
— Я бачив той бій у кіно, — сказав Томмі.
Ми були зворушені. Еліс уся здригалась, і, глянувши на неі, я побачив, що вона плаче. Індіанці вже вийшли на платформу.
— Він був для мене кращий за всіх чоловіків, — сказала фарбована. — Ми неначе побралися перед богом, і я досі належу йому і завжди буду тільки його. Мені байдуже до мого тіла. Нехай з ним роблять що хочуть. А душа моя належить Стівові Кетчелу. Клянуся богом, він був справжній чоловік.
Всі почували себе ніяково. Було сумно й трохи соромно. Раптом, усе ще здригаючись від плачу, заговорила Еліс.
— Ти мерзенна брехуха, — промовила вона своїм низьким голосом. — Ти ніколи в житті не спала із Стівом Кетчелом і сама це добре знаєш.
— Як ти можеш таке казати? — згорда озвалася фарбована.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Твори в 4-х томах. Том 2» автора Ернест Хемінгуей на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СВІТЛО ЖИТТЯ“ на сторінці 6. Приємного читання.