Розділ «ІЗ КНИГИ «СМЕРТЬ ПОПОЛУДНІ»»

— І не збирався, пані; мені лише хотілося чесно відробити свої гроші.

— А часом ви мене добре розважаєте.

— Сподіваюсь, пані, мені ще пощастить розважити вас.

…Стара пані. А як же воно сталося, юначе, що ви стільки говорите й так давно пишете про кориду, а самі не стали матадором? Чому ви не оволоділи цим фахом, якщо він вас так захоплює і ви переконані, що багато знаєте про нього?.

— Колись я пробував, пані, але невдало. Я був старий для цього, важкий і надто незграбний. До того ж постаттю я не підходив — широко там, де має бути вузько, і на арені я виступав як мішень, чи, швидше, як тренувальне опудало для бика.

Стара пані. І вас ні разу добряче не поранило? Як це вам вдалося вціліти?

— Вістря рогів затуплювали, пані, інакше бики мене розпанахали б, мов шкатулку з нитками.

Стара пані. Отже, ви билися з биками, яким заздалегідь підпилювали роги. Я була про вас кращої думки.

— Бився — надто сильно сказано, пані. Я не бився з ними, вони просто жбурляли мене по арені туди-сюди.

Стара пані. А вам доводилося мати справу із справді небезпечними биками? Може, тоді вас тяжко поранило?

— Так, я виступав з такими биками, проте залишився не-ушкодженим, якщо не зважати на безліч синців; коли я, через свою вайлуватість, оскандалився як матадор, то раз у раз падав бикові прямісінько на морду, вчепившись йому за роги, — точнісінько як грішник за спасителя на одній старій картині; принаймні з однаковим запалом. Це завжди викликало в публіці бурю веселощів.

Стара пані. А що ж бик?

— Якщо він був досить сильний, то відкидав мене геть. А ні, то я гарцював на його голові, а бик безнастанно силкувався Мене скинути, і так доти, поки комусь із глядачів не вдавалося схопити його за хвіст.

Стара пані. А де очевидці цих ваших подвигів, про які ви тут розбалакуєте? Може, це просто витвір вашої письменницької уяви?

— Та є тисячі свідків, пані. Хоча багато з них, можливо, вже повмирало від уражень діафрагми або інших внутрішніх органів, викликаних надмірним реготом.

Стара пані. І тільки тому ви відмовились від кар'єри матадора?

— Я вирішив не ставати матадором, пані, найперше через свою фізичну невідповідність, та ще зважаючи на щирі поради Друзів і на те, що з віком усе важче весело виходити на арену, хіба що після кількох чарок абсенту: це розпалює сміливість, але водночас і злегка уповільнює реакцію.

Стара пані. Я так розумію, що ви вже більше не виступаєте на арені, навіть як аматор.

Пані, остаточних рішень не існує, проте з роками я все ясніше усвідомлюю, що повинен присвятити себе письменницькому ремеслу. Я чув від своїх літературних агентів, що тепер, після виходу в світ чудових книг містера Вільяма Фолкнера,

наші видавці друкуватимуть усе і не вимагатимуть від автора викреслювати найкращі сторінки його творів; зараз я нетерпляче чекаю, коли почну описувати дні моєї юності, проведені в найкращих будинках розпусти на континенті, серед найвишука-нішого тодішнього товариства. Я приберігаю цей матеріал на старість, коли з відстані часу зрозумію і опишу все краще, ніж сьогодні.