Розділ «ЗЕЛЕНІ УЗГІР'Я АФРИКИ»

— г- Тоді поділімо їх інакше — на двох голих слідопитів і цих двох учених-оксфордців — і киньмо жереб.

— Мені гидкий оцей задавакуватий лицедій, — сказав я.

А моЖе, він здає своє діло, — заперечив Старий, однак у його словах бриніла непевність. — Та й ви самі гарний слідопит. Дід запевняє, що два інші — добрі провідники.

— Красненько дякую. Але дідько з вами: нехай буде жереб. Беріть соломинки.

Старий затис у кулаці дві соломинки.

— Хто витягне довшу — забирає Девіда Герріка і його прш £вля, — пояснив він. — А хто коротшу — двох голяків.

— Хочете потягти перший?..

Тягніть ви, — відповів Карл.

Я витяг Девіда Герріка й Абдуллу.

— Мені все ж дістався клятий трагік.

— А може, він чудовий провідник, — заспокійливо мовив Карл.

— Поміняємось?

— Ні. Та все ж він може виявитися справжньою знахідкою.

— А зараз розіграємо місця полювання. Хто витягне довшу соломинку, вибирає перший, — сказав Старий.

— Гаразд, тягніть.

Карл витяг коротшу соломинку.

То що ми беремо? — спитав я Старого.

Почались довгі переговори. Актор брехав, як він убив з півдесятка куду з різних засідок, або підкрадаючись через відкрите місце чи то виганяючи з кущів.

Врешті Старий сказав:

— Кажуть, тут десь є щось на взірець солонцю, куди антилопи приходять лизати сіль, і там їх убивають тисячами. А часом Навколо пагорба можна стріляти бідолашних тварин майже впритул. Якщо у вас міцне здоров'я, то можна «здряпуватись на скелі і стріляти їх звідти, коли вони виходять Жіпастись.