Розділ «5 ҐВУРÁ »

(Israel Regardie, The Original Account of the Teachings, Rites and Ceremonies of the Hermetic Order of the Golden Dawn, Ritual for Invisibility, St. Paul, Llewellyn Publications, 1986, p. 423)

Нам пощастило, перша наша співбесіда була щонайвищого гатунку, принаймні для цілей нашого втаємничення.

З цієї нагоди тріо зібралося у повному складі — я, Бельбо та Діоталлеві, і коли ввійшов гість, у нас ледь не вирвався вигук здивування. Він мав facies hermetica, яке описала Лоренца Пеллеґріні, а до того ж був зодягнений у чорне.

Він увійшов, підозріливо оглядаючись довкола, і представився (професор Каместрес). На запитання “професор яких наук?” він зробив невиразний жест, ніби спонукуючи нас до стриманости. “Даруйте”, мовив він, “я не знаю, чи панове займаються цією проблемою з погляду суто професійної, комерційної, а чи ви єсте пов’язані з якоюсь групою втаємничених…”

Ми заспокоїли його. “Це не надмірна обережність із мого боку”, сказав він, “я просто не маю бажання зав’язувати стосунки з кимось із ОТО”. І додав, відчувши наше збентеження: “Ordo Templi Orientis, зборище останніх самозваних послідовників Алістера Кровлі… Я бачу, панове далекі від… Тим ліпше, не буде упереджень із вашого боку”. Він прийняв пропозицію сісти. “Розумієте, твір, який я хочу вам представити, сміливо протиставляється Кровлі. Ми всі, зі мною включно, все ще вірні одкровенням Liber AL vel legis, яка, як ви, мабуть, знаєте, була продиктована Кровлі 1904 року в Каїрі вищим розумом на ймення Айваз. І саме цього тексту дотримуються послідовники ОТО ще сьогодні, у всіх його чотирьох виданнях, перше з яких вийшло за дев’ять місяців до вибуху війни на Балканах, друге — за дев’ять місяців до Першої світової війни, третє — за дев’ять місяців до китайсько-японської війни, а четверте — за дев’ять місяців до кривавої громадянської війни в Іспанії…”

Мої пальці мимоволі сплелися. Він це помітив і похоронно усміхнувся: “Я розумію ваше вагання. Оскільки те, що я вам приніс зараз, це пропозиція п’ятого видання цієї книги, — що ж трапиться через дев’ять місяців? Нічого не трапиться, повірте мені, адже те, що я вам пропоную, це доповнена Liber legis, позаяк мені пощастило і мене відвідав не якийсь там простий вищий розум, а сам Аль, верховне начало, точніше, Гоор-паар-Краат, він же — двійник або містичний близнюк Ра-Гоор-Кхуїта. Єдине, що мене хвилює, — також із метою запобігти згубним впливам, — це щоб цей мій твір був опублікований до зимового сонцестояння”.

“Можна спробувати”, заохотливо мовив Бельбо.

“Це мене тішить. Ця книга викличе фурор у колах втаємничених, адже вони зрозуміють, що моє містичне джерело серйозніше і достойніше довіри, ніж джерело Кровлі. Не знаю, як Кровлі міг здійснювати обряди Звіра, не враховуючи Літургії Меча. Лише вийнявши з піхов меч, можна зрозуміти, що таке Магапралая, тобто Третє око Кундаліні. А потім, у своїй арифмології, яка повністю будується на Числі Звіра, він не розглянув Нових Чисел, 93, 118, 444, 868 та 1001”.

“Що ж вони означають?” запитав Діоталлеві, одразу зацікавившись.

“Гм”, сказав професор Каместрес, “як уже говорилося у першій Liber legis, кожне число нескінченне, а тому різниці між ними немає!” “Розумію”, сказав Бельбо. “Але чи не гадаєте ви, що все це дещо неясно для пересічного читача?”

Каместрес ледь не підстрибнув на стільці. “Та ж це абсолютно доконечно. Той, хто досяг би розуміння цих таємниць без належної підготови, провалився б у Безодню! Я ризикую вже тим, що доводжу їх до широкого відома навіть у прихованому вигляді, повірте мені. Я працюю в царині поклоніння Звірові, але більш радикальними методами, ніж Кровлі, погортайте мої сторінки про congressus cum daemone[122], про приписи щодо обладнання храму та про тілесне єднання зі Шкарлатною Жінкою та Осідланим Нею Звіром. Кровлі зупинився на так званому протиприродному тілесному єднанні, я ж намагаюсь розширити обряд за межі Зла як ми його мислимо, я торкаюсь немислимого, абсолютної чистоти Ґоетеї, крайнього порога Бас-Аумґна та Са-Ба-Фта…”

Бельбо не залишалося нічого іншого, як прозондувати фінансові можливості Каместреса. Він зробив це шляхом довгих словесних кружлянь, і врешті з’ясувалося, що той, як і Браманті, не мав ані найменшого наміру самофінансуватися. Тоді розпочалася фаза відкараскування з невиразним проханням залишити машинопис на тиждень, а там побачимо. Але тут Каместрес притиснув машинопис до грудей, твердячи, що до нього ніколи не ставилися з такою недовірою, і вийшов, даючи нам зрозуміти, що в нього є способи, не із загальноприйнятих, аби примусити нас пошкодувати, що ми його образили.

Одначе невдовзі ми мали вже десятки рукописів, безсумнівно категорії АВК. Тож слід було зробити бодай якийсь мінімальний відбір, адже ми збиралися все це ще й продавати. Не маючи можливості читати все, ми переглядали зміст, іноді зазираючи в текст, а потім ділилися один з одним своїми відкриттями.

45

А з цього випливає незвичайне запитання. Чи знали єгиптяни електрику?

(Peter Kolosimo, Terra senza tempo, Milano, Sugar, 1964, p. 111)

“Мені трапився опус про зниклі цивілізації та таємничі країни”, говорив Бельбо. “Виглядає на те, що на початку існував континент Му, десь у районі Австралії, і звідти почали розходитися великі потоки міграцій. Один попрямував на острів Авалон, другий — на Кавказ та до витоків Інду, потім пішли кельти, засновники єгипетської цивілізації, і нарешті Атлантида…”

“Стара історія: можу вам цілий стіл завалити добродіями, що пишуть книги про Му”, мовив я.

“Але цей, мабуть, готовий платити. А потім там є ще чудовий розділ про грецькі міграції на Юкатан, він розповідає про барельєф у Чічен-Іца, на якому зображено воїна, що схожий на римського легіонера. Як дві краплі води…”

“Усі шоломи на світі прикрашені або пір’ям, або кінською гривою”, сказав Діоталлеві. “Це не доказ”.