Розділ «5 ҐВУРÁ »

Бельбо це засмутило, та все ж я назбирав чимало цікавих речей і ми понесли показати їх панові Ґарамонові. Він погортав зібрані мною репродукції, багато з яких були в кольорі, тоді глянув на рахунок і свиснув: “Любий мій. Наша праця — це висока місія, ми працюємо на культуру, ça va sans dire, але ми не Червоний Хрест, скажу більше, ми не Міжнародний Дитячий Фонд. Невже було так доконечно купувати весь цей матеріал? Погляньте, ось тут цей вусатий добродій у підштанках, схожий на д’Артаньяна, оточений абракадабрами і козерогами, що це таке, Мандрейк?”

“Світанок медицини. Вплив зодіака на різні частини тіла за допомогою відповідних цілющих трав. І мінералів, включно з металами. Вчення про космічні знаки. То були часи, коли межі між наукою і магією були ще нечіткі”.

“Цікаво. А що означає ця титульна сторінка? Мойсеева філософія. До чого тут Мойсей? Це не занадто сива давнина?”

“Це диспут про unguentum armarium, тобто про weapon salve. Славетні лікарі впродовж п’ятдесяти років сперечалися про те, чи зможе ця мазь, якщо її нанести на зброю, якою було завдано рану, справді зцілити цю рану”.

“Божевілля. І це наука?”

“Не в нашому розумінні. Але про це велася дискусія, адже недавно перед тим були відкриті чудеса магніту, й побутувало переконання, що це може бути дія на відстані. Як про це говорила також магія. А якщо дія на відстані, значить, дія на відстані… Розумієте, ці люди помилялися, але Вольта і Марконі не помиляться. Що ж таке електрика і радіо, якщо не дія на відстані?”

“Погляньте-но тільки. Який молодець наш Казобон. Наука і магія попід ручку, еге ж? Велика ідея. То ж тримаймося, заберіть трохи тих неоковирних динамомашин і дайте більше Мандрейків. Якихось гемонських заклинань, чи що, на золотистому тлі”.

“Я б не хотів переборщувати. Це ж дивовижні пригоди металів. Чудернацтва годяться лише тоді, коли вони до речі”.

“Дивовижні пригоди металів повинні бути насамперед історією помилок. Поміщаємо якусь чудасію, яка одразу вражає, а потім у підписі говоримо, що вона помилкова. Але вона — тут, і читач у захопленні, адже бачить, що навіть великі верзли дурниці, як і він”.

Я оповів про одну дивну річ, яку побачив на набережній Сени, неподалік од набережної Сен-Мішель. Я зайшов в одну книгарню, яка самою симетричністю своїх вітрин демонструвала своє роздвоєння. З одного боку — книжки про комп’ютер і майбутнє електроніки, з іншого — лише окультні науки. Всередині те саме: Макінтош і Кабала.

“Неймовірно”, промовив Бельбо.

“Нічого дивного”, сказав Діоталлеві. “Хто-хто, а принаймні ти, Якопо, дивуватися повинен останнім. Світ машин намагається віднайти таємницю світотворення: літери і числа”.

Ґарамон мовчав. Він склав руки, наче для молитви, його погляд був спрямований у небо. Тоді плеснув у долоні: “Все те, що ви мені сьогодні розповіли, укріплює мене в одній думці, яка вже кілька днів… Але все у свій час, я мушу ще над цим подумати. А ви продовжуйте. Молодчина, Казобоне, можливо, переглянемо навіть ваш контракт, ви цінний працівник. І давайте, давайте мені більше Кабали і комп’ютерів. Адже комп’ютери виготовляють із застосуванням кремнію, чи не так?”

“Так, але кремній — це не метал, а металоїд”.

“Ну навіщо так наголошувати на закінченні? А що ж таке rasa rosarum? Комп’ютери і Кабала”.

“Яка теж не метал”, стояв на своєму я.

Він провів нас до дверей. На порозі він сказав мені: “Казобоне, видавнича справа — це не наука, а мистецтво. Ми не робимо революцій, цей час уже минув. Давайте мені Кабалу. Ага, до речі, щодо вашого звіту про відрядження, я дозволив собі викреслити з нього спальний вагон. Не через скнарість, — гадаю, ви мене зрозумієте. Але річ в тім, що пошук вимагає, так би мовити, певного спартанського духу. Інакше втрачається віра”.

Він знову скликав нас кілька днів потому. Сказав Бельбо, що в нього в кабінеті сидить один відвідувач, і йому хочеться, щоб ми з ним познайомилися.

Ми пішли. Ґарамон бесідував з огрядним добродієм, що мав обличчя тапіра, біляві вусики під великим тваринним носом і не мав підборіддя. Мені здалося, що я його знаю, потім я пригадав собі, це був той професор Браманті, якого я слухав у Ріо, референт, чи що там, ордену Рози і Хреста.

“Професор Браманті”, сказав Ґарамон, “твердить, що саме настав момент, аби якийсь розважливий видавець, який відчуває культурну атмосферу цих років, розпочав видання серії книг з окультних наук”.