Розділ 12 Цілковито віддавайте себе людям

Якось у неділю після трьох виступів у церкві ми влаштували невеличку перерву. Увечері мені треба було виступити ще тричі. Я дуже втомився і хотів їсти. Біля церкви розташовувався китайський ресторан, куди ми і вирушили в супроводі спонсорів і місцевих жителів.

Ресторан виявився дуже скромним – бетонна долівка, дерев’яні столи і стільці. Ми сіли. До нас підійшла молода жінка. Вона плакала і щось говорила місцевою мовою і зверталася до мене. Я відчув глибоке співчуття, але не розумів, про що вона говорить, хоча бачив її жести і відчував, що маю її обняти.

Слова цієї жінки розчулили наших супутників. Вони пояснили, що ця жінка, Естер, виросла в нетрях із картонних коробок. Разом з матір’ю і двома братами вони жили на краю величезного звалища, де щодня добували їжу. На звалищі вони збирали пластик і продавали його на переробну фабрику. Естер була віруючою жінкою, та коли їх покинув батько, зневірилася і почала думати про самогубство. Їй здавалося, що таке життя нікому не потрібне.

Батьків учинок остаточно підірвав віру Естер. Вона сказала Богу, що більше не може ходити до церкви. І того ж дня пастор показав прихожанам мій диск. Це була піратська копія – в Індонезії таких дисків було випущено і продано сто п’ятдесят тисяч. Коли мені повідомили про ці піратські диски, я відповів: «Не переймайтеся цим, краще дякуйте Богові». Якомога більше людей повинні почути мої виступи. Це набагато важливіше за гроші. Бог працює навіть на чорному ринку, і Естер живий доказ тому.

Через перекладача Естер пояснила мені, що мій диск вивів її зі стану відчаю. Вона знайшла сенс життя і надію. Відчула, що «коли вже Нік вірить Богу, то і я можу». Молилася, щоб знайти роботу. Шість місяців постилась. Вона знайшла роботу в тому самому китайському ресторані, де ми з нею і зустрілися!

Вислухавши її історію, я міцно обійняв Естер і запитав, які в неї плани. Вона вирішила стати проповідником і працювати з дітьми, навіть якщо це не приноситиме досить грошей, а працювати доведеться по чотирнадцять годин на добу. Вона хотіла вступити до релігійного коледжу, але не була впевнена, що це їй вдасться. Вона жила в ресторані і спала на голій долівці, бо не мала коштів платити за квартиру.

Від цих слів я мало не впав зі стільця. Мені вже не хотілося їсти в цьому ресторані. Я не міг уявити, що бідолашній жінці доводилося спати просто на долівці. Я порадив їй знайти інше житло і все-таки стати проповідником.

Серед нас був пастор. Коли Естер взялася до роботи, він пояснив мені, що навчання в коледжі коштує дуже дорого. Вступних іспитів потрібно чекати цілий рік, а приймають лише кілька людей.

Мені принесли повну тарілку їжі, але я вже втратив апетит. Я продовжував думати про жінку, якій доводилося спати на долівці. Мої супутники читали молитву подяки за трапезу, я ж молився за Естер. І відповідь на мої молитви прийшла негайно. Пастор, який сидів поруч зі мною, сказав, що його церква може забезпечити Естер житлом, якщо я внесу заставу. Я запитав, чи зможе Естер оплачувати житло, і пастор запевнив мене в тому, що це їй цілком під силу. Я відразу ж погодився. Мені страшенно хотілося відразу ж про все розповісти Естер, та внести плату за її житло погодився один із присутніх бізнесменів.

Я сказав, що хочу також внести свою частку, але вдячний йому за пропозицію. Аж раптом заговорив інший бізнесмен. «Я – президент місцевого коледжу, – сказав він. – Я дозволю Естер здати вступний іспит на цьому тижні. Якщо вона пройде випробування, я постараюся забезпечити її стипендією».

І тут мені відкрився план Господа. Естер блискуче здала іспит. У листопаді 2008 року вона закінчила коледж. Сьогодні вона – проповідник в одній з найбільших церков Індонезії. У своїй парафії вона збирається відкрити сирітський притулок.

Я постійно говорив вам про сенс життя. Історія Естер – доказ моїх слів. У цієї жінки не було нічого, крім мети і віри в Бога. Мета і віра створили унікальне магнітне поле, яке притягнуло мене і моїх супутників. І її мрія здійснилася.

Мета і віра

Мене вразила історія Естер, її цілеспрямованість, безмежна надія на краще життя, віра в Господа, любов до себе, позитивне ставлення до життя, безстрашність і наполегливість, готовність до ризику і здатність думати про інших людей.

Історія Естер і досі дивує та надихає мене. Сподіваюся, ви відчули те саме. Я написав цю книжку, щоб запалити у вас вогонь віри і надії, і щоб ви зажили життям без обмежень. Можливо, ваше життя буде непростим. У вас можуть бути проблеми зі здоров’ям, з грошима, з особистими стосунками. Але якщо ви бачите сенс життя, вірите в майбутнє і не здаєтеся, вам вдасться подолати будь-які перешкоди.

Естер зробила це. Ви теж можете це зробити. У дитинстві відсутність рук і ніг здавалася мені непереборною перешкодою. Але моя інвалідність обернулася благодаттю, тому що завдяки їй я відкрив для себе шлях Господа.

Так, у вашому житті може бути багато випробувань, але ви повинні знати, що Господь сильний завжди, незважаючи на вашу слабкість. Я інвалід, та він зробив із мене цілеспрямовану і корисну для суспільства людину. Він дозволив мені поділитися своєю історією і своєю вірою з іншими людьми, щоб вони змогли подолати власні проблеми.

Я зрозумів, що мета мого життя – свою боротьбу обернути на урок життя і віри. Я розповідаю про себе, щоб прославити Господа і надихнути інших людей. Господь благословив мене так само, як і всіх вас. Діліться своєю благодаттю. Знайте, що будь-який ваш внесок збільшиться стократ. Господь завжди думає про тих, хто любить Його. Він любить вас, і я теж люблю вас.

Християни часто говорять, що на цій землі вони – «руки і ноги Христові». Якби я сприйняв цей вислів буквально, то відчув би себе зайвим у цій справі. Але я сприймаю цю фразу в духовному сенсі. Я служу Господові, власним прикладом впливаючи на тисячі життів. Моя мета – розповісти про любов Господа до всіх нас. Він дав нам життя, щоб Його дарами ми могли ділитися одне з одним. Це сповнює мене радістю, і ви теж радійте цьому. Сподіваюся, ті історії, які я розповів у цій книзі, допомогли вам. Сподіваюся, ви знайшли сенс життя, сповнилися надією, вірою і любов’ю до себе. Сподіваюся, ви стали безстрашними, готовими до змін і ризику, позитивно налаштованими і ви готові допомагати людям.

Пишіть мені, розповідайте власні історії, діліться думками про цю книжку на сайтах http:// nickvujicic.com, http://www.lifewithoutlimbs.org і http://attitudesaltitude.com