Розділ 12 Цілковито віддавайте себе людям

Життя без обмежень. Шлях до неймовірно щасливого життя


Служіння світові


Ми прибули до Південної Африки після тривалого перельоту. Наш господар зустрічав нас в аеропорту. Я чомусь уявляв Джона Пінго дорослим чоловіком – не таким, звичайно, як мої батьки, але вже добре за тридцять.

Йому було всього дев’ятнадцять років! Він на рік молодший за мене!

«Можливо, то і справді була не найкраща ідея», – подумав я, коли ми зустрілися. На щастя, Джон виявився дуже зрілим і енергійним чоловіком. Він відкрив мені очі на жахливу бідність і злидні, якi панували в його країні. Розповів про те, що моя історія надихнула його, але я відчув, що його власна історія значно цікавіша. Його віра вразила мене у самісіньке серце.

Джон виріс на фермі у Помаранчевій республіці. У школі зв’язався з поганою компанією, та потім став справжнім християнином. Тепер він власник невеликої транспортної компанії і вдячний Господу за те, що Він допоміг йому змінити своє життя і благословив його.

Джон настільки хотів, щоб я поширював слово віри і натхнення у його країні, що навіть продав власну автівку. Так йому вдалося назбирати грошей для поїздки по церквах, школах, сиротинцях і тюрмах. Він позичив у своєї тітки синій пікап і возив мене по різних містах. Я виступав у Кейптауні, Преторії, Йоганнесбурзі та безлічі дрібних містечок.

Розклад був дуже напружений. Нам вдавалося поспати не більше чотирьох-п’яти годин на добу. Зате я познайомився з великою кількістю людей, побачив нові місця. Ця поїздка назавжди змінила моє життя, допомогла зрозуміти те, чим я вирішив займатися в житті: нести слово сміливості й віри по всій землі.

Ми з Аароном виросли в Австралії, якийсь час провели в Каліфорнії. Під час цієї поїздки ми зрозуміли, що поняття не маємо про світ. Воно прийшло до нас, коли ми виїхали за межі летовища і поїхали Йоганнесбургом. Аарон визирнув з вікна на перехресті й побачив страшний напис: «Тут б’ють і грабують!». Він звернувся до нашого водія: «Джоне, а що означає цей напис?». «Це означає, що тут можуть розбити вікно машини, схопити ваші речі й утекти», – спокійно пояснив Джон.

Ми позамикалися і стали озиратися. І побачили будинки, оточені високими бетонними мурами з колючим дротом вгорі. Дехто з тих, з ким ми зустрілися в перші дні перебування в Південній Африці, розповіли нам про те, що їх недавно пограбували і побили. Та загалом з’ясувалося, що Південна Африка не страшніша за будь-який інший регіон, де існують проблеми бідності й насильства.

Нам з Аароном сподобалося в Південній Африці. Ми полюбили цей народ. Попри всі проблеми південноафриканці – чудові люди, сповнені надії і радості. Ніколи досі ми не бачили таких злиднів і розпачу, та водночас нам не доводилося спостерігати такої безмежної радості й віри, як у цій країні.

Сиротинці гнітили й водночас надихали. Ми відвідали один притулок, де жили покинуті діти, яких знайшли у сміттєвих баках і на лавках у парку. Серед них було багато хворих і виснажених. Вони так радісно нас зустріли, що наступного дня ми повернулися з піцою, газованою водою, іграшками, футбольними м’ячами та іншими подарунками. Діти були в захваті.

Але ми бачили дітей з відкритими гнійними ранами, дітей та дорослих, що помирали від СНІДу, сім’ї, в яких не було й крихти їжі та краплі чистої питної води. Це було справжнім шоком – бачити смерть і страждання і знати, що молитва – єдине, чим можна зарадити. Я ще ніколи не бачив такої бідності й страждань. Це було значно гірше, ніж усе те, що пережив я. Моє життя порівняно з цими стражданнями видавалося справжнім раєм. Мене роздирали суперечливі почуття: співчуття змушувало негайно діяти і рятувати, кого тільки вдасться, та водночас я відчував жахливий гнів через існування таких страждань і неможливість їх полегшити.

У дитинстві батько часто розповідав нам про життя в Сербії, коли на вечерю він мав лише окраєць хліба і трохи води з цукром. Його батько, мій дід, був перукарем і працював у державному салоні. Та коли він відмовився вступити до комуністичної партії, йому довелося звільнитися. Відкрити власний салон було складно через тиск з боку комуністів. Родині доводилося щороку переїжджати. Дідова віра не дозволяла йому брати в руки зброю, тому він усіма силами намагався уникнути призову. Коли в нього виявили сухоти, він більше не зміг працювати. І тоді хворим чоловіком і шістьма дітьми стала опікуватися бабуся. Вона вміла добре шити і на ці гроші утримувала всю родину.

Коли в Південній Африці я на власні очі побачив бідність і голод, батькові розповіді про страждання сім’ї набули для мене нового сенсу. Я дивився в очі помираючих матерів і чув плач їхніх голодних дітей. Ми відвідували нетрі, де люди жили в крихітних контейнерах, утеплених самими лише газетами. У таких місцях не було навіть питної води. У в’язниці я розмовляв з ув’язненими. Ми довідалися, що багато ув’язнених чекають на суд. Єдиним злочином багатьох із них був борг перед людьми, наділеними владою. Одного з ув’язнених засудили на десять років тюрми за те, що він не повернув двісті доларів. Того дня в’язні співали для нас, і їхні голоси похмуру в’язницю сповнили неймовірною радістю.


Змініть цей світ


До Південної Африки я приїхав впевнений у власних силах. Мені здавалося, що я зможу змінити цю величезну країну. Та сталося навпаки: Південна Африка змінила мене.

Коли виходиш за межі зони комфорту, забуваєш про власні проблеми, щоб служити іншим людям, то змінюєшся сам. Тебе наповнює смиренність, надія. Найсильніше відчуття – належність до великої справи. Ти розумієш, що маєш стосунок до поліпшення цього світу. Все, що ти робиш для інших людей, наповнює твоє життя сенсом.

Провівши кілька днів у Південній Африці, я почав розуміти, чому Джон Пінго вирішив допомогти мені донести слово віри і надії до народу його країни. Він бачив значно більше за мене. Я був справжнім егоцентриком і егоїстом. Мені здавалося, що ніхто не страждає дужче за мене.

Після цієї поїздки я вже інакше ставився до продуктових крамниць. Наповнення продуктами навіть у невеликих наших крамницях немислиме для сиріт і мешканців африканських нетрів. Я весь час згадую про цю поїздку, коли перебуваю в кімнаті з кондиціонером або вживаю прохолодний напій. Ці дрібні елементи комфорту годі навіть уявити в Південній Африці.

Сьогодні Аарон викладає математику і фізику в австралійській школі. Він теж не забув нашої поїздки. Багато що нас засмутило, але багато і здивувало. Ми вважаємо, що це була найкраща поїздка в нашому житті. Після неї ми замислилися про те, чим ми можемо полегшити страждання інших людей? Який внесок можемо зробити? Чи можна жити колишнім життям, знаючи, як страждають інші люди?

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Життя без обмежень. Шлях до неймовірно щасливого життя» автора Нік Вуйчич на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 12 Цілковито віддавайте себе людям“ на сторінці 2. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи