Розділ 17

Нарешті Артур став приходити до тями. Його розум загоював травми, яких зазнав протягом учорашнього дня. Він натрапив на Харчоматичний пристрій, який видав йому пластмасову чашку рідини майже, але не зовсім, анітрішки не схожої на чай. Автомат працював таким чином. При натисканні на кнопку "Напої" він робив миттєвий, але ретельний спектроскопічний аналіз обміну речовин клієнта.

Промацував нервові закінчення мозку клієнта, що відповідали за смакові відчуття. Таким чином виникала досконала картина бажань. Але зараз в апараті щось розладилось, бо хоч скільки б Артур натискав кнопку, Харчо-Мат знову й знову наливав йому мерзотне пійло, яке майже, але не зовсім, анітрішечки не було схожим на чай. Харчо-Мати виготовлялись Кібернетичною Корпорацією Сіріуса. Відділ рекламацій корпорації нині повністю займає материкові частини перших трьох планет зірки Тау Сіріуса.

Артур допив склянку й відчув, що сили до нього повертаються. Він подивився на екрани, на чергові сотні миль позбавленої життя, сірої пустелі. Питання, яке підсвідомо давно його мучило, знайшло нарешті словесну форму.

– А це не небезпечно?

– Магратея мертва вже п’ять мільйонів років, – відповів Зафод, – тож остерігатися нічого: за такий час привиди – і ті повинні були вгамуватись і завести сім’ї.

У цю мить різкий звук розірвав навколишню тишу. Десь удалині засурмили сурми – пронизливо, механічно, бездушно. Пролунав голос. Такий самий пронизливий, механічний, бездушний.

– ВІТАЄМО ВАС, – сказав голос. Він йшов ізнизу, з мертвої планети.

– Комп’ютере! – заволав Зафод.

– Хелло!

– Що за диявольщина?

– Пусте. Це запис п’ятимільйонної давності.

– Що? Запис?

– Тссс, – сказав Форд. – Вони продовжують. Голос був старий і ввічливий, майже привітний, хоча в ньому й вчувалась прихована погроза.

– Говорить автовідповідач. Прослухайте текст звернення, – проказав він,– бо усі ненадовго відлучились. Комерційна рада планети Магратея дякує вам за відвідини...

– Голос стародавньої Магратеї! – вигукнув Зафод.

– Гаразд, гаразд, – обірвав його Форд.

– ...і просить вибачити. Ми змушені певний час не вступати ні в які ділові контакти. Дякуємо за увагу. Якщо ви залишите своє прізвище й координати планети, ми зв’яжемося з вами пізніше. Говоріть, будь ласка, коли почуєте зумер.

Після короткого зумера запала тиша.

– Вони просто хочуть нас відшити, – сказала Тріліан роздратовано. – Що будемо робити?