Розділ 17

– Тріліан, може, ти вмієш?

– Ні.

– Чудово, – з полегкістю сказав Зафод. – Ми керуватимемо ним усі разом.

– Я також не вмію, – озвався Артур, вирішивши, що саме час заявити про себе на повний голос.

– Я так і гадав, – сказав Зафод. – Окей, комп’ютере, давай ручне управління.

– Даю, – відповів комп’ютер.

Розсунулись панелі, з’явилась клавіатура, вкрита прозорою плівкою поліетилену, загорнена целофаном. До всього цього комплексу ще не торкалася нічия рука.

Зафод дивився на нього спантеличено.

– Чудово, Форде, – сказав він. – Повний назад і десять градусів праворуч. Чи можна...

– Щасти вам, хлопці, – защебетав комп’ютер. – Тридцять секунд до зіткнення.

Форд кинувся до важелів, до тих, які хоч трохи видавались знайомими, і потягнув їх. Корабель важко затрусився – запрацювали одразу усі маневрові двигуни. Форд повернув половину важелів у вихідне положення. Корабель виписав півколо і ліг на зворотний курс. Тепер вони мчали назустріч ракетам.

Стіни враз випустили повітряні подушки – за мить до того, як до них притиснуло команду. Сила інерції давила їм груди, не давала відітхнути. Зафод вигинався, мов епілептик, аж поки нарешті дотягся до важеля на панелі управління.

Важіль клацнув. Корабель круто повернувся і помчав угору. Відцентрова сила жбурнула команду на протилежну стіну. Фордів "Путівник по Галактиці для космотуристів" з усього маху врізався в пульт, ввімкнувся і почав розповідати тим, хто міг ще слухати, про безпечні методи вивезення з Антареса статевих залоз довгохвостого папуги. (Статеві залози Антаресанського довгохвостого папуги, нанизані на трубочку для коктейлю, вважаються – о сором! – вишуканими ласощами. Багаті ідіоти ладні викласти за них цілу купу грошей лише для того, щоб похизуватись перед іншими багатими ідіотами.)

Корабель продовжував стрімко падати.

Якраз цієї миті хтось із членів екіпажу набив собі здоровезного синця на руці. Та проте смертоносні ракети не завдали кораблю ніякої шкоди.

Безпека екіпажу на кораблях, які обладнано Двигуном Непередбаченості, гарантується.

– Двадцять секунд до зіткнення, хлопці.., – попередив комп’ютер.

– Вмикай свої трикляті двигуни! – гукнув Зафод.

– Будь ласка, хлопці, вмикаю, – відповів комп’ютер. Загуркотівши двигунами, корабель вийшов із піке й знову помчав назустріч ракетам.

– Коли ідеш крізь дощ і бурю, – гугняво заспівав комп’ютер, – не схиляй голови.