Розділ 4 Запрошення

— Сієтл — велике місто, ти можеш заблукати, — стурбовано мовив він.

— Тату, Фенікс був уп’ятеро більший за Сієтл. Я можу скористатися картою, не панікуй.

— Хочеш, я поїду з тобою? Я зробила відчайдушну спробу приховати переляк.

— Тату, все нормально. Швидше за все, я простирчу цілий день у роздягальнях. Ти знудишся.

— Гаразд, добре.

Думка про те, що доведеться сидіти в крамницях жіночого одягу бодай якийсь відрізок часу, моментально роззброїла тата.

— Дякую, — посміхнулась я йому.

— А на весняний бал ти встигнеш?

Бе-е-е. Тільки в такому маленькому містечку батько може знати, коли у школі проходять танцювальні вечірки.

— Ні, тату, я не танцюю.

З-поміж усіх людей на світі саме він повинен поділяти мою нелюбов до танців. Проблеми з координацією дісталися мені у спадок не від мами. Він зрозумів.

— Тоді добре, — підсумував він.

Наступного ранку, заїхавши на стоянку, я навмисне припаркувалася якнайдалі від сріблястого «вольво». Я не хотіла випробовувати власну силу волі, щоб потім не довелося купляти Калленам нове авто. Вилізши з кабіни, я машинально гралася ключами. Вони впали у калюжу під ногами. Я нахилилася, щоб підняти їх, але білосніжна рука з блискавичною швидкістю вихопила їх у мене буквально з-під носа. Я різко випросталася. Едвард Каллен стояв поруч, розслаблено спершись на пікап.

— Як ти це робиш? — злість боролася в мені із за чудуванням.

— Роблю що? — відповів він, простягаючи ключі. Я підставила руку, він впустив їх у долоню.

— З’являєшся нізвідки.

— Белло, хіба я винен, що ти винятково неуважна, — сказав він тихим, оксамитовим, глибоким голосом.

Я сердито подивилася на досконале лице. Сьогодні очі знову стали світлими — насичений золотавий мед. Мені довелося опустити погляд долу, щоб зібратися з думками, які вперто розбігалися врізнобіч.

— Навіщо ти вчора організував на стоянці пробку? — поцікавилась я, не дивлячись на Едварда. — Я думала, ти маєш вдавати, що мене не існує, а не злити до чортиків.

— Я не для себе, а заради Тайлера. Повинен був дати йому шанс, — тихенько засміявся він.