— Нормально, — відповіла я чужим голосом. Зробила спробу встати і зрозуміла, що він тримає мене у залізних обіймах.
— Обережно, — попередив він, коли я заборсалася. — Думаю, ти сильно вдарилася головою.
Я відчула пульсуючий біль вище лівого вуха.
— Ого, — здивовано промимрила я.
— Так я і думав.
Неймовірно, але скидалося на те, що Едвард щосили намагається не розсміятися.
— Як у бі… — на півслові я затнулася, намагаючись опанувати себе і зібратися з думками. — Як ти міг так швидко відштовхнути мене?
— Я стояв поруч із тобою, Белло, — знову серйозним тоном відповів він.
Я нарешті сіла, цього разу Едвард відпустив мене, забравши руки з талії і відсунувшись так далеко від мене, як дозволив обмежений простір. Я подивилася на турботливий, відкритий вираз обличчя і знову втратила почуття реальності від сили, що крилася у золотавих очах. Про що я запитувала?
Потім нас знайшли. Люди з натовпу плакали, кричали одне на одного, кричали на нас.
— Не рухайтесь, — наказували нам.
— Витягніть Тайлера з фургона! — гукали інші.
Навколо нас розгорнулася страшенна метушня. Я спробувала підвестися, але холодна рука Едварда натиснула на моє плече.
— Тобі краще якийсь час не рухатися.
— Але мені холодно, — поскаржилась я. Мене здивувало, що він тихенько засміявся. Так тихо, майже нечутно.
— Ти був отам. Ти стояв біля своєї машини, — раптом пригадала я.
Сміх миттєво обірвався. Вираз обличчя став холодним.
— Ні, я був біля тебе.
— Я тебе бачила.
Навколо був хаос. Я чула захриплі голоси дорослих, що прилетіли на стоянку, але вперто продовжувала суперечку. Я не помиляюся, Едварду доведеться це визнати.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сутінки» автора Стефені Маєр на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 3 Феномен“ на сторінці 2. Приємного читання.