Розділ «ДВІ ВЕЖІ»

оце для втіх

ногам і нам!

І хочем ми…

— Ха-ха! А чого ж ми хочемо? — сказав він, скосивши погляд на гобітів. — Зараз скажемо! — буркнув він. — Колись він її відгадав, Торбин відгадав.

Очі його зблиснули, і цей спалах у темряві здався Семові не надто приємним.

Холодна, як смерть;

жива на чверть;

хоч не спрагла, п'є невпинно;

в обладунках, та не гримне.

Земля — пута,

острів плута

із горою;

для котрої

фонтан — повітря.

Гладка, привітна!

Її б зустріть!

Ми хочем лиш

цей ласий книш

спіймати в сіть!

Ці слова ще більше загострили у свідомості Сема проблему, яка непокоїла його, відколи стало зрозуміло, що його господар зібрався взяти Ґолума за провідника, — проблему харчів. Фродо, звісно, про це не подумав, але Ґолум — обов'язково. І справді, як харчувався Ґолум у всіх його самітних блуканнях? «Не ситно, — міркував Сем. — Виглядає доволі замореним. Як не буде риби, то не вередуватиме — скуштує і гобіта, присягаюся: схопить нас, коли позасинаємо. Ні, не схопить — лише не Сема Правонога».