Розділ «Біллі «Блокада»»

— Приведіть його сюди, — спалахнув Пінкі. — Я хочу сказати це йому в обличчя.

— Май розум, Пінкі, — мовив він. — Гадаєш, я б влаштовував подібну дитячу істерику в твоєму кабінеті, якби поранили Біллі?

— Це були не шипи, — волав Пінкі, — Шипи — це частина гри. А дряпатися … як дівчисько на кікболі … не можна! Андерсон грає вже сім років! Йому родину годувати треба!

— Отже, на чому ти наполягаєш? Що мій кетчер розрізав твоєму пінч-ранеру литку та перекинув його через своє плече, та ще й зробив це нігтями ?

— Так каже Андерсон, — відповів Пінкі. — Андерсон каже, що відчув це.

— А розтягнення у нього теж через нігті Блейклі? Так?

— Ні, — буркнув Пінкі. Обличчя в нього було червоним, і не тільки від гніву. Він розумів, як це звучить.

— Він каже, що це сталося, коли він падав.

— Я, звісно, перепрошую, — втрутився я. — Але нігті ? Це ж повна херня.

— Я хочу побачити руки цього пацана. Або ви їх мені показуєте, або я оголошу клятий протест.

Я подумав, що Джо порадить Пінкі висратися у власний капелюх, але він не став цього робити. Натомість повернувся до мене:

— Скажи малому, щоб прийшов сюди. Скажи йому, що він зараз покаже містеру Гігінсу свої нігті, так само як він показував їх своєму першому вчителеві після присяги на вірність прапору.

Я привів хлопця. Хоч на ньому й не було нічого, окрім рушника, він прийшов доволі охоче та спокійно показав нігті. Вони в нього були короткими, чистими, не зламаними та навіть не загнутими. Жодних кривавих підтьоків, які точно мали б з’явитися, якби він ними когось шкрябнув. Я помітив лише одну дрібненьку деталь, над якою тоді абсолютно не замислився: пластир зник із його вказівного пальця, і я не побачив жодного шраму від порізу — лише чисту шкіру, рожеву з душу.

— Задоволений? — спитав Джо Пінкі. — Може, хочеш перевірити, чи в нього чисті вуха?

— Йди ти в сраку! — ошкірився Пінкі. Він підвівся, протупав до дверей, виплюнув тютюн у кошик для сміття — шмяк! — і повернувся: — Мій хлопець каже, що твій хлопець порізав його. Каже, що відчув це. І мій хлопець не бреше.

— Твій хлопець вирішив стати героєм, замість того щоб залишатися на третій базі та дати Пірсалу шанс. Тепер він тобі розкаже навіть, що гівно, яке потекло по його трусах, то шоколадний мус. Ти сам знаєш, що сталося. І я також знаю. Андерсон напоровся на власні шипи, коли летів догори дриґом. А тепер забирайся звідси.

— Ви за це заплатите, Діпунно.

— Справді? Може, завтра зіграємо ще одну гру? Приходьте раненько, коли попкорн ще гарячий, а пиво досі холодне.

Пінкі пішов, відламуючи собі новий шмат жуйки. Джо постукав пальцями по попільничці, а тоді звернувся до хлопця:

— А тепер, коли залишилися тільки ми, скажи, ціп’ятко, ти зробив щось Андерсону? Кажи правду.