Розділ «Частина XI»

— Копи допомагають нам. Вони наглядатимуть за рухом транспорту, і ми такі вдячні за цю співпрацю, так би мовити, що повністю сплатили заявлену суму, а було там чимало. Ми мусили їх залучити. Нам знадобилися поліцейські рації, аби скликати перегони. У цьому задіяно достобіса грошей.

— Навіть мої,— розсміявсь я.

— А знаєш,— завагався він,— перебуваючи в гущавині подій з планування перегонів, я взагалі не подумав, як Діва відреагує на моє побачення з Бенісією.

— Навіне, ти не можеш звинувачувати у всьому ці події.

— Але якби я й досі був зі старою Дівою, ну, знаєш, яка давала мені по яйцях щоразу, як я підводився, то такого б не сталося.

— Запроси на побачення нову Діву. Вона може сподобатися Бенісії. І Діва обожнює прикраси.

— Бенісія мала на думці не зовсім таке побачення.

— Звідки ти знаєш?

— Ті очі,— згадав він.— Вона таке робила... вона була... ти не бачив, але це точно. Вона хоче не лише побачення.

— І ти на це погодився?

— Я ж казав, що захопився.

— Відклич парі.

— Я не можу цього зробити. Забагато людей поставило забагато грошей на ці перегони. Я маю бути у цьому на всі сто.

— Ну, коли підеш на побачення з Бенісією, розкажи їй, що закоханий в іншу. Скажи їй те, що мав розповісти, коли дівчина в сонцезахисній масці-нікабі запросила тебе на більш ніж побачення.

— Я кепсько почуваюся,— зізнався він.

— Не почувайся кепсько. Отримай перемогу на перегонах і розстав усі крапки над «і».

Він обійняв мене настільки міцно, що я немов опинився посередині річки: вода несеться повз, дістаючи аж до грудей, але не збиває з ніг.

За мить Навін рвонув у двері.

— Побачимося на місці! — гукнув він, кидаючись на сходи.

— Чекай! — згадав я, і він повернувся на верхню сходинку.