Розділ «Частина XI»

— Ти гарна людина, Навіне,— сказав я.— І Діва знає, наскільки гарна.

Він повернувся до виходу, але блискавично розвернувся назад, як боксер.

— Агов, не забудь про сьогоднішні перегони.

— Які перегони?

— А ти не чув? Чару і Парі потрапили до нетрищ, і я кинув виклик Бенісії. Усе вже готово.

— Бенісія погодилася?

— Вона не проти.

— Ти з нею познайомився?

— Типу. Побачимося пізніше.

— Зачекай-но. Типу?

Він знову розслабився, але уникав мого погляду, прихилившись до одвірка.

— Я домовився з нею про зустріч, аби придбати прикраси,— зізнався він.— Це єдиний спосіб побачитися з нею. Цю дівчину важко знайти. Вона посадила мене на килимі в дуже старій квартирі. Вона орендує її під офіс. І вона провела всю трансакцію в нікабі[141].

— Повністю чорний костюм, чи лише маска?

— Лише маска. А ті очі, чоловіче, кажу тобі!

— Вона мусульманка?

— Ні. Я цим цікавився, але вона сказала, що ні. Їй просто подобається нікаб. Узагалі-то, це не зовсім нікаб. Це просто сонцезахисна маска, що затуляє обличчя, і відкритими залишаються лише очі. Вона, мабуть, її спеціально замовила. Ті очі, чоловіче, кажу тобі!

— Героїня у масці. Карлі вона сподобається.

— Ті очі, чоловіче,— повторив він.— Кажу тобі.

— Заспокойся, Навіне. Як усе було, ну, з Бенісією?

— Я виконав угоду, придбав жменю раджастанських прикрас як вияв доброї волі, а потім пояснив їй ситуацію. Вона погодилась, але з однією умовою.