— Я не вживаю героїну.
— Ти наркоділок, Вінсоне.
— Я тримав її подалі від цього,— захищався він.— Вона нічого не знає про мою діяльність.
— Ну, навіть трішечки знаючи цю дівчину, я гадаю, її хвилює те, чим ти займаєшся. Я не знаю напевне, Вінсоне, але думаю, що перед тобою може постати вибір між грішми й дівчиною.
— Я не можу, ну, типу, підтримувати свій стиль життя без цього заробітку. Я живу з розмахом, Ліне, і мені це подобається.
— Живи скромніше.
— Але Ранвей...
— Ранвей звикне, принаймні якщо ти залишиш покоївку. Їй подобається твоя покоївка.
— Спочатку ти мусиш її знайти.
— Ти сам її знайдеш. Чи вона знайде тебе. Вона сильніша, ніж видається. З нею все буде гаразд.
— Дякую, Ліне,— сказав він, підводячись.
— За що?
— Ти не вважаєш мене тюхтієм через усі ці переживання. Через кохання до неї. Копи гадають, що я схибнувся.
— Копи вважають, що будь-яка людина, яка добровільно заходить до поліцейського відділку, втратила глузд, і вони мають на те підстави.
— Ти справді думаєш, що Ранвей до мене повернеться?
— Вона може повернутися до тебе, але не до того, чим ти займаєшся.
Він повільно побрів сходами, занепокоєно хитаючи головою.
Віра — це беззаперечна любов, а любов — це беззаперечна віра. Ми з Вінсоном і Навіном були закоханими чоловіками, які лишилися без коханих жінок, а віра була деревом без затінку. Я сподівався, що Вінсону пощастить і Ранвей побажає знайтися. Я сподівався, що Діва стане для Навіна притулком упевненості. І я сподівався, що затія Карли, хай у чому вона полягала, не коштуватиме нам того, що ми майже мали.
Розділ 65
Я вже майже зачинив двері, але Дідьє притримав їх рукою ззовні та знову відчинив.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Тінь гори» автора Грегорі Девід Робертс на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина XI“ на сторінці 23. Приємного читання.