Розділ 14
— Ти вже прокинувся?
— Ні.
— Так.
— Ні.
— Якщо ти ще спиш, то як ти мені відповідаєш?
— Мені сниться кошмар.
— Справді?
— Справді.
— Що за кошмар?
— Він жахливий. У ньому лунає настирливий голос, що знищує мій перший глибокий сон за останні тижні.
— І це твій кошмар? — насміхалася Лайза, лежачи в мене за спиною.— Любий, тобі треба спробувати протриматися бодай рік у мистецькому світі.
— Кошмар стає страшнішим. Я не можу змусити його замовкнути.
Вона втихомирилася. З її дихання я знав, що вона лежить з розплющеними очима. Коли тобі справді подобається жінка, ти це розрізняєш, не дивлячись на неї. Вентилятор на стелі крутився повільно, ледь перемішуючи вогке мусонне повітря. Світло з вулиці проникало в кімнату крізь дерев’яні віконниці, розтинаючи картини на стіні біля ліжка. Ранок мав настати лише за півгодини, але облуда світанку згладила усі тіні в кімнаті. Сюрреалістична сірість осіла на всіх поверхнях у кімнаті, навіть на шкірі руки, що лежала на подушці біля мого обличчя. Одного разу Карла назвала це «ефектом пейоту»[54]. І вона, звісно, мала рацію. Наркотик малював світ в один відтінок, і це була неначе облуда світанку, тільки в уяві. Карла завжди була такою кмітливою, завжди такою веселою... Мої очі заплющилися. Я вже майже заснув, тримаючи бруньку пейоту в своїй сонній безвольній долоні, майже заснув...
— Як часто ти згадуєш Карлу? — поцікавилася Лайза.
«Дідько,— подумав я, прокидаючись,— як жінкам це вдається»?
— Часто останнім часом. Я вже втретє за останні дні чую її ім’я.
— Хто ще про неї говорив?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Тінь гори» автора Грегорі Девід Робертс на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина III“ на сторінці 1. Приємного читання.