— А якщо й післязавтра я ні про що не дізнаюся? Звідки мені знати, що ти не нашпигуєш себе якимсь паскудством?
— У вас немає іншого вибору... — раптом Лея кинулася вперед і в розпачі притулилася до нього всім тілом. — Післязавтра... післязавтра... благаю... (Вуста, що пахли знайомим тютюном, теплі материні руки, вигнані діти). Їхні обійми відбивала встановлена в «ательє» дзеркальна стіна. Анвальдт бачив власне відображення. Сльози, яких він спершу не зауважив, прорізали дві борозни в попелі, що його зловтішний вітер сипонув йому в обличчя.
Бреслау, того ж таки 8 липня 1934 року.
Чверть на восьму вечора
Шофер Мокка Гайнц Штауб обережно пригальмував і припаркував «Адлера» біля Головного вокзалу. Обернувся й запитально глянув на свого шефа.
— Зачекайте трохи, Гайнце. Ще не виходимо. — Мокк витяг з гаманця конверт. Розгорнув листа, написаного дрібним, нерівним почерком. Іще раз уважно прочитав його:
«Любий пане Анвальдте!
Я хотів би, щоб Ви із самого початку свого розслідування мали цілковиту ясність щодо перебігу мого. Отож, я ніколи не вірив у вину Фрідлендера. Не вірило в це й Гестапо. Одначе і мені, і Гестапо Фрідлендер-убивця був дуже потрібним. Мені звинувачення єврея допомогло в кар’єрі, Гестапо використало його для своєї пропаганди. Це Гестапо зробило з Фрідлендера офірного цапа. Але тут я посперечаюся з Вашими висновками: «Той, хто підставив Фрідлендера — убивця». Це не Гестапо стоїть за смертю баронеси. Звісно, покійний уже гауптштурмфюрер СА Вальтер Пйонтек швиденько використав слід, підказаний бароном Вільгельмом фон Кепперлінгом (який, між іншим, має багато друзів у Гестапо), але безглуздо було б стверджувати, що таємна поліція вчинила цей злочин, аби знищити нікому не відомого торгівця, а потім використати все це із пропагандистською метою. Гестапо швидше підготувало б якусь видовищну провокацію, щоб виправдати масштабний спланований погром євреїв. У цьому випадку підходящою особою був би який-небудь гітлерівський бонза, а не баронеса.
Те, що за злочином не криється Гестапо, не значить, що людям із цієї установи сподобається будь-яке розслідування справи. Якщо хтось знайде справжніх убивць, одразу ж усю величезну пропагандистську акцію буде висміяно в англійській чи французькій пресі. Застерігаю вас від цих людей. Вони жорстокі й здатні будь-кого примусити відмовитися від розслідування. Якби, не доведи Боже, Ви опинилися в Гестапо, вперто стверджуйте, що Ви — агент Абверу й розробляєте мережу польської розвідки в Бреслау.
Цей лист є доказом довіри з мого боку. Найкращим доказом довіри з Вашого боку буде його знищення.
З повагою
Ебергард Мокк
P. S. Я їду до Цоппота у відпустку. Протягом моєї відсутності службовий «Адлер» у Вашому розпорядженні».
Мокк заховав листа в конверт і вручив його водієві. Вийшов з машини, намагаючись не вдихати розпечене повітря, що обпікало легені. Тротуар і стіни вокзалу дихали теплом спекотного дня. Десь далеко за містом помирали слабкі передвісники грози. Директор поліції витер чоло носовою хустинкою й рушив у бік входу, не звертаючи уваги на закличні усмішки повій. Гайнц Штауб тягнув за ним дві валізи. Коли Мокк наближався до потрібного перону, хтось швидкими кроками підійшов до нього. Барон фон дер Мальтен, невважаючи на спеку, був зодягнений в елегантний вовняний костюм у срібну смужку.
— Чи можна, Ебергарде, провести тебе до потяга?
Мокк кивнув головою і не зміг опанувати виразу свого обличчя: воно виражало водночас здивування й нехіть. Фон дер Мальтен цього не помітив і мовчки йшов поряд із Мокком, ad infinitum[35] зволікаючи із запитанням, яке повинен був йому поставити. Вони зупинилися біля вагона першого класу. Шофер заніс до купе важкі валізи, кондуктор подавав знаки пасажирам, аби ті сідали в потяг. Барон обіруч обхопив Моккове обличчя й нахилив його до себе, наче збираючись поцілувати, але замість поцілунку поставив запитання. І відразу затулив вуха, аби не почути ствердної відповіді.
— Ебергарде, ти сказав Анвальдтові, що я убив того нещасного Фрідлендера?
Мокк тріумфував. Гайнц Штауб вийшов з вагона, повідомляючи, що потяг уже вирушає, Мокк усміхався, барон заплющував повіки й затуляв вуха, кондуктор чемно запрошував, поліцейський відірвав баронові долоні від його вух.
— Ще не сказав...
— Благаю, не роби цього!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Смерть у Бреслау» автора Марек Краєвський на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „IV“ на сторінці 5. Приємного читання.
TextBook