Розділ восьмий

Тор пішов далі — повільно, сторожко. Він прошкував прямісінько на самозванця. Мусква рушив за ним, а здолавши половину відстані між ними й барибалом, зупинився й розпростерся на землі. Коли до туші карибу залишалося кроків із десять, Тор, уже вкотре, зупинився. Його масивна голова зарухалась ще швидше, з напівроззявленої пащі вихопилося громове ревище. Зблиснули жовтуваті барибалові ікла. Мусква заскімлив.

Тор знову рушив уперед, долаючи за крок по футу, тепер його роззявлена паща майже торкалася землі, голова була низько нахилена.

Коли відстань між ними скоротилася до ярда, запанувала тиша. З півхвилини ведмеді не кліпаючи дивилися у вічі один одному, нагадуючи двох розлючених чоловіків, і кожен намагався нагнати страху на супротивника.

Мусква тремтів, мов у лихоманці, весь час тихенько скиглив, і те його пхинькання долітало до Торових вух. А потім усе відбулося так швидко, що оніміле від страху ведмежа щосили втиснулося в землю й завмерло, наче неживе.

Грізно загарчавши, так, як гарчать лише гризлі, Тор накинувся на чорного ведмедя. Той поступився назад, щоб пружиною шугонути на суперника, і двоє ведмедів зійшлись у двобої. Барибал упав на спину, одначе Тор, що був досвідченим бійцем, розгадав його хитрість. Накинешся на нібито поваленого ворога, — а він ударить задньою лапою, розпанахає кігтями черево й випустить із тебе всі тельбухи. Гострі Торові ікла уп’ялися у передпліччя барибала, прокусивши його аж до кістки. У відповідь той зі страшенною силою ударив гризлі навідліг лівою лапою.

Тор часто длубався в землі, тому кігті передніх лап мав затуплені. Барибал, на відміну від гризлі, більше лазив по деревах, тож кігті в нього були гострі, як ножі. Вони наче леза пройшлися по рані, і з неї знову цівкою заструмувала кров.

Ревнувши так, що затремтіло все навколо, гризлі відступив назад і звівся на всі свої дев’ять футів. Він неначе попереджав барибала: якщо відступиш зараз, я дам тобі втекти, дарма що ми уже погризлися. Та схоже, заколотилося не на жарт, бо чорний зухвалець, що зазіхнув на Торові припаси та розпанахав рану, завдану людиною, відмовлявся вшиватися геть!

Ще хвилину тому Тор бився тільки через те, що цього вимагала справедливість і закон природи. Він не мав неприязні до ворога, не збирався його вбивати. Тепер же це було розлючене страховисько. Паща широко роззявлена, білі зуби вишкірені так, що виднілися ясна, ніздрі роздуті, а між очима пролягла похмура зморшка, наче слід від сокири на сосновому стовбурі. Його очі палали гранатовим блиском, таким яскравим, що він затопив навіть чорно-зелені зіниці. Якби поблизу раптом опинилася людина, вона одразу зрозуміла б: живим залишиться лише один.

Тор не мав звички битися навстоячки. Простоявши у цій позі секунд сім, він знову став на всі чотири лапи, щойно чорний суперник рушив на нього.

Розпочалася боротьба. Мусква спостерігав за нею, не відводячи палаючих оченят та з кожною хвилиною тісніше притискаючись до землі. Гамір від цього бою поширився на всю долину. Побачити подібні сутички можна лише у джунглях або в горах.

Ведмеді вимахували передніми лапами, наче люди руками, однак не забували й про ікла та кігті на задніх лапах, якими люто шматували один одного. Зчепившись у страшних обіймах, вони зо дві хвилини качалися по землі, по черзі опиняючись то знизу, то згори. Чорний більше розмахував передніми лапами, Тор віддавав перевагу зубам і час від часу намагався зачепити суперника кігтями задньої лапи. Передніми лапами він не стільки духопелив неприятеля, скільки просто тримав його, не підпускаючи до себе ближче. Він щосили борюкався, намагаючись опинитися знизу, як учора в боротьбі з карибу, якого порішив задньою лапою.

Торові ікла запекло шматували барибалове тіло, проте зуби ворога працювали ще завзятіше, й невдовзі на ушкодженому передпліччі гризлі вже не залишилося живого місця. Аж ось у шалі бою одна роззявлена пащека зіткнулася з іншою, клацнули, заскреготіли зуби, щось хруснуло...

Несподівано барибал завалився на бік, немов йому скрутили в’язи, і Тор ухопив його за горлянку. І хоч той ще борсався, пручався, його роззявлена закривавлена паща не могла вже завадити потужним Торовим щелепам, які мертво учепилися в горлянку ворога.

Мусква підвівся з землі. Його досі бив дрож, але тепер це було не від страху, а від якогось іншого, нового почуття. Те, що діялось на галявині, аж ніяк не скидалось на ігри, у які він грався зі своєю матір’ю. Він уперше в житті бачив двобій дорослих ведмедів, і від цього видовища кров закипіла у малому тільці. Тонко, по-малечому загарчавши, він метнувся у самісінький вир бою, учепився зубами в густе хутро і твердющу шкуру на задній лапі барибала, хоча той навіть не відчув цього. Не тямлячись від сліпої, непідвладної люті, Мусква сердито гарчав, шарпав зубами і смикав лапками ненависну ворожу кінцівку, його пащу забила чорна шерсть.

Перекрутившись, барибал опинився на землі горічерева, і його задня лапа пройшлася по Торовому тулубу від грудей аж до хвоста. Якби на місці гризлі був карибу, цей удар розпоров би йому черево. На Торові ж залишився лише довгий, футів зо три, закривавлений слід.

Барибал замахнувся удруге, Тор відхилився убік, і замість нього перепало Мускві.

Від удару п’ятою ведмежа, наче камінь з рогатки, відскочило на добрих двадцять футів. Воно було оглушене, хоча, на щастя, обійшлося без травми.

У ту ж мить Тор відпустив горлянку супротивника і трохи відступив набік. Той спливав кров’ю. Спина, груди і шия — все було заюшене, шкура звисала з нього клаптями. Він спробував підвестися — і Тор знову напосівся на нього.

Залишалося добити суперника. Величезні щелепи з розмаху уп’ялися у перенісся барибала. Сухо хруснула кістка — і двобій закінчився. Барибал сконав. Тор, не знаючи, що суперник вже мертвий, скористався нагодою й пустив у хід свої гострющі, мов кинджали, кігті задніх лап. І ще хвилин десять, не менше, люто шарпав тушу мертвого ведмедя.

Коли ж нарешті він угамувався, на місце бою було страшно дивитися. По червоній від крові землі неначе хтось пройшовся плугом. Усюди виднілися клапті чорної шкури та кусні видертого м’яса. А сам переможений перетворився на безладну купу хутра, м’яса та кісток.