Розділ десятий

Ленгдон сховав бінокль у футляр і встав.

Раптом він насторожився.

— Що це було?

— Я нічого не чув, — стенув Брюс плечима.

Якийсь час вони стояли поруч один біля одного і прислухалися. Свиснув коротко вітер, і знову стало тихо.

— Ану слухай! — прошепотів Ленгдон, і голос його затремтів від раптового хвилювання.

— Та це ж собаки! — скрикнув Брюс.

— Еге ж, собаки!..

Вони посунулися вперед, повернулись обличчям на південь, і до них долинуло віддалене завзяте валування ерделів!

Це прийшов Метусин, і він шукав їх у долині!..