Розділ «Серсея»

— Ваша милість такі добрі, — відповів Бурун з посмішкою.

«Зловісною посмішкою» — подумала королева. Насправді Ауран нагадував принца Раегара менше, ніж їй здалося з першого погляду. «Хіба що волоссям. Але ж таке саме має половина хвойд у Лисі, якщо люди не брешуть. Раегар був справжній чоловік. А це лукавий хлопчина, та й по тому. Хай навіть корисний у свій спосіб.»

Маргерія сиділа у своєму Дівосхроні, сьорбаючи вино і разом з трьома сестрами в перших намагаючись щось втямити у новій грі, привезеній з Волантису. Хоча година була вже пізня, варта впустила Серсею негайно.

— Ваша милосте, — мовила вона, — краще вам почути новини від мене. З Дракон-Каменя повернувся Ауран. Ваш брат вкрив себе славою.

— Я знала, що так має бути.

Маргерія зовсім не здавалася враженою. «А з якого дива? Чого ще вона чекала від миті, коли Лорас попрохав поставити його на чолі війська?» Та коли Серсея скінчила розповідь, на щоках молодшої королеви блищали сльози.

— Рожвин поставив копальників пробити хід під мурами замку, але Лицареві Квітів такий спосіб здався повільним. Поза сумнівом, він згадував, як піддані вашого батька страждають на Щитах. Князь Бурун розповідає, він наказав рушати на приступ за пів-дня по тому, як став на чолі війська — щойно каштелян князя Станіса відмовився залагодити справу двобоєм. Лорас першим увірвався до пролому, зробленого тараном у брамі. Кажуть, хоробрий лицар ринув просто до драконової пащеки, весь у білому, вимахуючи над головою телепнем і сіючи смерть праворуч та ліворуч.

Мегга Тирел вже схлипувала, не криючись.

— Як він загинув? — запитала вона крізь сльози. — Хто його вбив?

— Цією честю не може похвалитися ніхто, — відповіла Серсея. — Панові Лорасу влучили арбалетною стрілою в стегно, іншою — в плече, але він бився далі, незважаючи на потоки власної крові. Потім його вдарили буздуганом, зламавши кілька ребер. А потім… ні, найгіршого я вас позбавлю.

— Розповідайте! — мовила Маргерія. — Наказую вам!

«Наказує?!» Серсея запнулася на мить, потім вирішила пробачити нахабство.

— Коли зовнішній мур було взято, захисники відступили у замковий кам’янець. Лорас очолив і його приступ. І звідти його обпекли гарячою олією.

Панна Алла зробилася білою, наче крейда, і вибігла з покою.

— Князь Бурун запевняє, що маестри роблять все у їхній силі. Та боюся, вашого брата надто тяжко поранено.

Серсея пригорнула Маргерію в обійми, щоб утішити, подарувати розраду.

— Він врятував нашу державу від лиха. — Поцілувавши малу королеву в щоку, вона відчула сіль її сліз. — Хайме запише його звитяги у Білу Книгу, і співці співатимуть про них наступну тисячу років.

Маргерія рвучко викрутилася з обіймів, трохи не зронивши Серсею на підлогу.

— Він помирає, але ще не помер! — вигукнула вона.

— Звісно, але маестри кажуть…