Розділ «Хайме»

— Вибачте мені! — рюмсав Томен. — Завтра я поводитимуся краще. Матінка кажуть: король має служити прикладом. А мене знудило від запаху…

«Ні, так не годиться. Забагато жадібних вух та пильних очей.»

— Краще нам з вашою милістю вийти надвір.

Хайме повів хлопчика на свіже повітря — принаймні, таке свіже, яким воно бувало у Король-Березі. Навколо майдану стояло на чатах чотири десятки золотокирейників, охороняючи коней та ноші. Хайме відвів короля убік, якнайдалі від усіх, і посадовив на мармурові сходи.

— Та не злякався я! — наполягав хлопчик. — Мені від запаху стало зле. А вам хіба ні? Як ви таке витримуєте, пане дядечку?

«Я нюхав власну гнилу руку, яку Варго Хап повісив мені на шию за намисто.»

— Людина може витримати майже все, якщо мусить, — відповів Хайме своєму синові. «Я чув пахощі людини, засмаженої королем Аерисом у її власному обладунку.» — Світ, Томене, повен різноманітних жахіть. Ти можеш боротися з ними, сміятися з них, або ж дивитися і не бачити… втекти у себе і сховатися там.

Томен подумав, потім відповів.

— Та я… інколи я таки тікав і ховався у собі, — зізнався він, — коли Джофі…

— Джофрі! — Серсея стояла над ними, а вітер плескав її спідницями по ногах. — Ім’я твого брата було Джофрі! І він би ніколи мене так не осоромив!

— Та я ж не хотів, матінко… я зовсім не боявся, лишень ваш пан батечко так недобре тхнули…

— Гадаєш, він мені тхнув солодше? Я теж маю носа. — Серсея вхопила малого за вухо і підсмикнула на ноги. — Князь Тирел має носа. Ти бачив, щоб він блював на підлогу святого храму? Ти бачив, щоб панна Маргерія голосила, мов немовля?

Хайме підвівся на ноги.

— Серсеє, досить. Припини.

Її ніздрі роздулися.

— Що таке, пане лицарю? Чого це ви тут? Ви заприсяглися стояти по батькові поминальну варту, скільки можу пригадати!

— Поминання скінчено. Подивися сама.

— Оце вже ні! Самі сказали: сім днів, сім ночей. Авжеж Регіментар Королегвардії мусить уміти рахувати до семи. Берете пальці на своїх руках, додаєте два.

На майдан почали поспіхом вибиратися інші, тікаючи від отруйних випарів у септі.

— Серсеє, не галасуй, — застеріг її Хайме. — Онде князь Тирел іде.