Розділ «14»

І дістав з портмоне її фото.

— В дійсності вона вродливіша, але якось мені це не вдається зафіксувати фотоапаратом.

— Вона тебе кохає?

— Так, дуже, і навіть не розумію чому.

— Вона вродлива. Напевне, ти її теж кохаєш, брате. А скільки їй років?

— Двадцять один.

— Думаю, що ми б з нею подружили, — сказала Мар'яна, продовжуючи розглядати фото.

— Її мати цієї зими померла. Це її дуже засмутило, тепер вона мешкає з батьком та молодшим братом майже біля Західного Берліна. Поратись по господарству допомагає ще тітка, яка поселилась у них.

— Чому ви не одружитесь?

— Ми хочемо, але це не так просто.

— А чому?

— Бо начальство хоче, щоб я взяв собі радянську дівчину. А я якось не хочу, а з Гедвіг ще не находжу спільної мови. Якась вона ще анти...

— Продовжуй, братику, вона починає мені чимдалі більше подобатися.

— Це не те, що ви тут собі думаєте. Політика її не цікавить. Думаю, що це все від того, що вона ще не знає, що таке справжній соціалізм.

— Що ти хочеш цим сказати? Хіба вона живе не у східній зоні?

— Так, але працює у Західному Берліні. Вона перукарка. Через ці антирадянські підбурювання на Заході люди там дістають цілком хибну уяву про нас. Над комуністичним ладом просто насміхаються.

— Я це розумію. Я завжди мала німців за людей розважливих, а розважливих комуністів за найнестерпніших людців на землі.

— Ти просто смішна, — відповів Леонід.

— То вибач і не розповідай мені більше про комуністів. Розповідай краще про свою дівчину. Вона мені симпатична.

— За віросповіданням вона католичка, і тому мати заборонила їй вступити до Союзу вільної німецької молоді. Особисто вона хотіла, бо це допомогло б їй потім у житті. Але вдома їй не дозволили і над нею знущались. Їй також не дозволили взяти участь у святі цивільної конфірмації для випускників середніх шкіл. Тут уже її батько, який працює на залізниці, мав клопоти на роботі. Тепер ті ж самі клопоти вони мають з наймолодшим, з Петером. Проте вони в цьому не зізнаються. До того ж її старший брат потрапив під кінець війни до Сибіру як військовополонений. З того часу про нього нічого більше не чули. Хлопцеві було тоді шістнадцять.