TextBook — Дурне базікання, — сказав Жос, наповнюючи келихи. — Дурне базікання, щоб підлеститися до мене. Якщо ви гадаєте, що я такий дурний, що розм'якну від згадки про те, що якийсь тип бував у Бретані, то дуже помиляєтеся. Я не патріот, а моряк. Я знаю, що серед бретонців, як і серед інших, чимало бовдурів.
— Я також.
— Це ви про мене зараз кажете?
Декамбре м'яко похитав головою і надовго змовк.
— Але це правда, що ви знаєте Треґіє? — знову з упертістю п'яних людей узявся за своє Жос.
Декамбре кивнув і випив до дна.
— Ну, а я не дуже добре його знаю, — несподівано сумно сказав Жос. — Власник пансіону, отець Кермарек, повадився карати мене щонеділі. Тож місто я знав лише через шибки і через оповідки друзів. Пам'ять — невдячна штука. Я запам'ятав ім'я того гада, а прізвище вчителя історії — згадати не можу. А він єдиний, хто мене боронив.
— Дюкведік.
Жос повільно підвів голову.
— Як? — перепитав він.
— Дюкведік, — повторив Декамбре. — Прізвище вашого вчителя історії.
Жос примружив очі й нахилився над столом.
— Дюкведік, — підтвердив він. — Слухайте, Декамбре, ви шпигуєте за мною? Що вам від мене треба? Ви лягавий? Так і є, Декамбре, ви лягавий? Повідомлення — це все байки, кімната — це все байки! Все, що вам треба, — це запопасти мене своїм поліційним кодлом!
— Ви боїтеся лягавих, Ле Ґерне?
— А вас це переймає?
— Справа ваша. Але я не лягавий.
— Дурниці. А звідки ви його знали, мого Дюкведіка?
— Це мій батько.
Жос, нерішучий і п'яний, так і закляк, поклавши лікті на стіл і випнувши щелепу.
— Дурниці, — пробелькотів він після хвилини мовчання.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Мерщій тікай і довго не вертайся» автора Фред Варгас на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „7“ на сторінці 5. Приємного читання.