TextBook — А ви швидко бігаєте, лейтенанте. Ніколи б по вас не сказав.
— Тому що в мене велика дупа?
— Ні, — збрехав Адамберґ.
— Ви помиляєтеся. Вона мене гальмує.
— Не дуже.
— Скажімо, у мене є енергія, — відповіла Ретанкур. — Я перетворюю її на що хочу.
— Наприклад?
— Наприклад, зараз я тисну.
— У вас є ліхтарик? Мій потонув.
Ретанкур простягла йому ліхтарик, і Адамберґ підсвітив обличчя свого в'язня. Потім він одягнув на нього «браслет», заклацнувши другий кінець на зап'ясті Ретанкур. Тобто до дерева.
— Юний нащадку Журно, — сказав він. — Помста закінчується саме тут, на набережній Жеммап.
Юнак звів на комісара повні ненависті і здивування очі.
— Ви помилилися людиною, — скривившись, сказав він. — Старий хотів напасти на мене, а я захищався.
— Я був позаду тебе. Ти вдарив його кулаком в обличчя.
— Тому що він витягнув зброю. Він мені каже: «Це ви?» і водночас витягує зброю. Я його вдарив. Гадки не маю, чого той старигань від мене хотів! Будь ласка, чи не могли б ви попросити цю жінку злізти з мене? Я задихаюся.
— Сядьте йому на ноги, Ретанкур.
Адамберґ понишпорив у пошуках паперів. Усередині куртки він знайшов гаманець і випорожнив його, направивши світло ліхтарика на землю.
— Відпустіть мене! — волав затриманий. — Він напав на мене!
— Замовкни. Починаєш діяти на нерви.
— Ви помилилися людиною! Жодних Журно я не знаю!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Мерщій тікай і довго не вертайся» автора Фред Варгас на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „36“ на сторінці 5. Приємного читання.