— Есталер, — сказав юнак.
— Повільно їдьте за ним, без зайвих рухів, Ретанкур. Бережіть цього типа, як зіницю ока.
— Хто це?
— Другий чоловік, правнук Журно, юний володар. Це він збирається стратити одного мучителя в Труа, іншого — в Шательро, а Кевена Рубо — в Парижі, щойно ми його відпустимо.
— Покидьки, — сказала Ретанкур. — Не буду їх надто оплакувати.
— Але ж ми не можемо просто сидіти і дивитися, як їх душать, лейтенанте, — сказав Адамберґ.
— Чому б і ні? — поцікавилася Ретанкур.
— Повірте, вони не втечуть від покарання. Якщо не помиляюся, Журно-Еллер-Девіллі рухаються в напрямку зростання, від найменшого до найстрашнішого. Складається враження, що вони почали свої страти від найменш жорстоких членів банди, а завершать королем мерзотників. Тому що поступово ці «командос» зрозуміли, як Сільвен Мармо і Кевен Рубо, що їхня колишня жертва повернулася. Троє останніх знають про це, вичікують і помирають від страху. Це додатковий елемент помсти. Поверніть ліворуч, Ретанкур.
— Я бачила.
— Логічно, що останнім у списку мав би йти замовник тортур. Вочевидь, фізик-авіаконструктор, здатний збагнути перспективи Дамасового відкриття. Навряд чи їх тисячі в Труа чи Шательро. Я доручив це Данґлару. У нас є шанси знайти його.
— Лишається тільки дати юнакові привести нас до нього.
— Це ризиковано, Ретанкур, непевна гра. І якщо у нас є інші засоби, краще вдатися до них.
— Куди цей хлопець нас веде? Ми їдемо прямо на північ.
— Або до себе в готель, або в орендовану кімнату. Він отримав накази і їде спати. Він не поїде прямо на таксі в Труа або Шательро. Все, що нас цікавить сьогодні ввечері, — адреса його барлога. Але вже завтра він вирушить. Він має діяти якомога швидше.
— А сестра?
— Ми знаємо, де сестра, і стежимо за нею. Дамас повідомив їй усі деталі, щоб у разі чого вона могла передати їх молодшому братові. Що для них важливо, лейтенанте, то це закінчити справу. Бо з 1914 року Журно не знають поразок і не мають ніколи зазнати їх.
Есталер свиснув крізь зуби.
— Отже я, — сказав він. — Точно не Журно. Щодо цього я певен.
— І я точно не Журно, — сказав на те Адамберґ.
— Наближаємося до Північного вокзалу, — сказала Ретанкур. — А що, як він сяде на потяг прямо сьогодні ввечері?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Мерщій тікай і довго не вертайся» автора Фред Варгас на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „36“ на сторінці 2. Приємного читання.