TextBook У мене під накриттям створилася страшенна задуха. Щоразу, коли дівчина говорила, я підіймав «завісу» і похапливо дихав свіжим повітрям, а потім закривав «кватирку» і говорив сам, щільно притуливши рота до трубки.
— Чи є серед ваших знайомих хтось, кого звуть Робертом?
Вона розсміялась:
— Не знаю… Думаю, що ні…
— Шкода. Я б охоче послухав, як ви це вимовляєте. Може, проте, все ж таки спробуєте?
Вона знову розсміялася.
— Ось так, жартома… — сказав я. — Приміром таке: Роберт — осел!
— Роберт-дитина!
— У вас чудова вимова, — сказав я. — А тепер давайте спробуємо з Роббі… Отже: Роббі — це…
— Роббі — це пияк, — стиха вимовив далекий голосок, — а тепер треба спати, я прийняла снотворне, і в голові вже гуде.
— Ну, то на добраніч, спіть спокійно!
Поклавши трубку, я відсунув пальто і ковдру. Випроставшись, я скам'янів. На крок від мене, наче при вид, стояв пенсіонер — фінансовий радник, що мешкав у кімнаті поруч з кухнею. Я щось сердито пробурчав собі під ніс.
— Тсс! — прошепотів він, оскаливши зуби.
— Тсс! — прошепотів я й собі, посилаючи його в думках під три чорти.
Він підняв палець:
— Не розляпаю ні слова… а скажіть: це ви про політику, га?
— Що таке?! — здивувався я. Він підморгнув:
— Не турбуйтесь! Сам належу до крайнього правого крила. Ви потайки розмовляли на політичну тему? Я зрозумів і теж осміхнувся.
— На високополітичну!
Він кивнув головою і прошепотів:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Три Товариші» автора Еріх Марія Ремарк на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „VIII“ на сторінці 10. Приємного читання.