TextBook Якось в середині жовтня Жафе покликав мене до себе. Було десять годин ранку, але так пасмурно, що в клініці ще горіло електричне світло Змішуючись із туманним світанком знадвору, воно якось блякло, хоробливо освітлювало приміщення.
Жафе сидів сам один у своєму великому кабінеті. Коли я зайшов, він підняв свою лису, блискучу голову і похмуро кивнув у бік великого вікна, в яке періщив дощ.
— Що ви скажете про цю кляту погоду?
Я здвигнув плечима:
— Будемо сподіватися, що скоро перестане…
— Тепер уже не перестане.
Він мовчки поглянув на мене. Потім узяв олівець, оглянув його знічев'я, постукав ним по столу і знову поклав на місце.
— Я здогадуюсь, навіщо ви покликали мене, — сказав я.
Жафе щось промурмотів.
Почекавши секунду, я знову сказав:
— Мабуть, Пат скоро повинна їхати?…
— Так…
Жафе роздратовано дивився поперед себе.
— Я розраховував на кінець жовтня. Але при такій погоді… — Він взяв у руки срібний олівець.
Під поривом вітру дощ зливою заперіщив у шибки. Це звучало так, ніби десь далеко стукотів кулемет.
— Коли, на вашу думку, їй треба вирушати? — запитав я.
Він раптом глянув знизу вверх прямо мені в очі і сказав:
— Завтра.
На якусь мить я ніби втратив грунт під ногами. Повітря, мов вата, прилипло до моїх легенів. Потім остовпіння пройшло, і я спитав якомога спокійніше, хоч мій голос ніби долинав здалеку, наче питав хтось інший:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Три Товариші» автора Еріх Марія Ремарк на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „XXI“ на сторінці 1. Приємного читання.