Через тиждень я повернувся додому. Прямо з вокзалу пішов до майстерні. Коли підходив до двору, був уже вечір. У місті все ще йшов дощ, і мені здавалося, ніби відтоді, як ми виїхали з Пат, минув цілий рік.
Кестер і Ленц сиділи в бюро.
— Ти прибув саме вчас, — зустрів мене Готфрід.
— А що тут сталося? — спитав я.
— Дай йому спершу поріг переступити, — сказав Кестер.
Я підсів до них.
— Як там Пат? — запитав Отто.
— Добре. Наскільки це можливо в її стані. Але скажіть мені, нарешті, що тут сталося?
Йшлося про розбитий лімузин. Ми відремонтували його і два тижні тому здали. А вчора оце Кестер ходив, щоб одержати за нього гроші. Але тим часом власник машини збанкрутував, і його автомобіль разом з іншим майном мав піти на торг.
— Це ще не страшно, — сказав я. — Ми ж матимемо справу лише з страховою компанією.
— Та й ми так думали, — сухо пояснив Ленц. — Але, як виявилося, машина не застрахована.
— Прокляття! Це правда, Отто?
Кестер кивнув головою:
— Сам лише сьогодні про це довідався.
— А ми возилися з тим чудаком, як сестри милосердя, та ще й ув'язалися в бійку заради того мотлоху, — бурчав Ленц. — І все для того, щоб повиснути в повітрі з чотирма тисячами марок.
— Хто ж міг таке передбачити! — сказав я.
Ленц засміявся:
— Надто вже недоумкувате вийшло це в нас!
— Що ж ми тепер будемо робити, Отто? — запитав я.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Три Товариші» автора Еріх Марія Ремарк на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „XXII“ на сторінці 1. Приємного читання.