TextBook — Іди до дівчат, так буде краще.
— Добре, — відповів я. — Та вже полегшало. Це тільки так — раптом розлютувався…
— Коли розлютуєшся, то треба розважитись, а не злоститись на всіх і на все.
— Слушно, — погодився я, — але на це ж треба мати силу.
— На це треба мати звичку. Я колись ото хотів був скрізь напролом іти… Та з роками це вщухло…
Він поставив на грамофоні пластинку «Молитва» з опери «Трубадур». Швидко надходив світанок.
Я пішов додому. Альфонс дав мені випити на прощання ще великий бокал «Фернет-Бранка». У мене від цього щось легенько закалатало в голові. Вулиця не була вже рівною. Плечі налилися оловом. Це мене доконало.
Повільно піднявшись по сходах, я почав шукати в кишені ключ. Коли оце в напівтемряві почув чийсь віддих. На верхній приступці сходів принишкло щось бліде, невиразне. Я ступив зо два кроки…
— Пат… — вимовив я, нічого не розуміючи. — Пат, що ти тут робиш?
Вона поворухнулась.
— Здається, я трохи заснула…
— Так, але ж як ти сюди потрапила?
— У мене ж є твій ключ…
— Я не про це. Я питаю…
Сп'янілість моя розходилась, я бачив стоптані східці, облуплену стіну і сріблясте плаття та вузенькі блискучі черевички.
— Я питаю… як ти взагалі тут опинилась?
— Про це я й сама себе ввесь час питаю…
Вона встала й потягнулась, ніби те, що вона сиділа ось тут на сходах пізно вночі, було найприроднішою в світі річчю. Потім втягнула носом повітря…
— Як би тепер сказав Ленц: коньяк, ром, вишнева, абсент?…
— Ще й навіть «Фернет-Бранка», — признався я, нарешті усвідомлюючи як слід усе навколо. — Та нехай йому всячина! Пат, ти ж чудесна дівчина, а я… я ж мерзенний дурень!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Три Товариші» автора Еріх Марія Ремарк на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „XIII“ на сторінці 13. Приємного читання.