TextBook — А я й не кохана, — промурмотіла вона.
— Хто ж ти така?
— Не половинка й не ціле. Так, фрагмент…
— А це найкраще! Це збуджує фантазію. Таких жінок люблять довіку. Стопроцентні жінки швидко надокучають. Повноцінні теж. А от «фрагменти» ніколи.
О четвертій годині ночі я провів Пат додому і повертався назад. Почало вже займатися на світ. Пахло ранком.
Я йшов додому вздовж цвинтаря, мимо кафе «Інтернаціональ». Коли ось відчинились двері шоферської пивнички біля будинку профспілок — вийшла дівчина. Маленький капелюшок, потерте червоне пальтечко, високі лакові черевики- я вже пройшов був мимо, коли раптом пізнав її…
— Ліза!
— То й ти ще живеш на цім світі? — сказала вона.
— Звідки це ти? — запитав я.
Вона зробила якийсь невиразний жест рукою.
— Ось чекала тут. Думала, що ти проходитимеш мимо. Адже це саме час, коли ти приходиш додому.
— Так, це вірно.
— Підеш зі мною? — спитала вона.
Я завагався.
— Не можна…
— Грошей не треба, — швидко вимовила вона.
— Не в тому справа, — відповів я необачно, — гроші в мене є…
— Ах, ось воно що, — гірко сказала вона і відступила на крок.
Я схопив її за руку.
— Ні, Лізо…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Три Товариші» автора Еріх Марія Ремарк на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „XII“ на сторінці 9. Приємного читання.