TextBook Ми пішли вздовж кладовища, ще трохи похитуючись од вітру і швидкої їзди.
— Роббі, — звернулась до мене Пат, — я б краще додому пішла.
— Чому?
— Не хочу, щоб ти заради мене чогось зрікався…
— Що це ти надумала, чого це я зрікаюсь?
— Своїх товаришів…
— Я зовсім не зрікаюсь їх, адже я завтра вранці їх знову побачу.
— Ти ж розумієш, про що я говорю, — сказала вона, — ти раніше багато більше бував з ними.
— Бо тебе не було, — відповів я і відімкнув двері.
Вона похитала головою.
— Це зовсім інше.
— Звісно, що інше. Хвалити бога!
Я підняв її і поніс коридором до своєї кімнати.
— Тобі потрібні товариші, — сказала вона мені в саме вухо.
— Ти мені теж потрібна, — відказав я.
— Але не так, як вони…
— Це ще ми побачимо…
Я пхнув двері і спустив Пат на долівку. Вона не пускала мене.
— Я — дуже поганяй товариш, Роббі.
— Може й так. Але я й не хочу мати жінку за товариша. Хочу мати кохану.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Три Товариші» автора Еріх Марія Ремарк на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „XII“ на сторінці 8. Приємного читання.