Розділ XIX

— І попри це ви йому вірили, що він не порушить обіцянки?

— Так. Зрештою, я й не помилився, бо ж він не втік.

— Дякую. У мене більше немає запитань.

Наступним свідком був доктор Павлицький. Спочатку він неохоче заявив, що йому нічого додати до своїх попередніх свідчень, але після наполягань прокурора почав відповідати.

— Я тричі був у хаті, де мешкав підсудний.

— З якою метою?

— Спершу, щоб застерегти його від виконання незаконної медичної практики, пізніше мене викликали як лікаря, і нарешті, з метою відшукати вкрадені хірургічні інструменти.

— Які гігієнічні умови панували в цьому приміщенні?

— Жахливі. Одяг підсудного був засмальцьований, руки дуже брудні. Під стелею в багатьох місцях павутина. Я помітив, що горщики, у яких варили трави, були вкриті масним брудом. Напевне, у них готували й страву, і здається, ніколи не мили. На підлозі лежало сміття й різний мотлох. Задуха панувала така, що дихати було важко.

— Де Косиба проводив операції?

— Якраз у цьому приміщенні.

— А якщо проводити серйозні маніпуляції в таких умовах, то чи може пацієнтові загрожувати зараження?

— Звичайно, причому не лише при серйозних. Якщо до будь-якої найменшої ранки потрапить бруд або пилюка чи щось подібне, це може викликати зараження або правець.

— Як відповів обвинувачений на ваші зауваження?

— Він їх цілковито проігнорував.

— Ви бачили хірургічні інструменти, якими знахар користувався під час операцій?

— Бачив, але це ніякі не хірургічні інструменти. Я помітив звичайні молотки, долото, обценьки… І ще простий кухонний ніж і садову пилку.

— У якому стані були ці знаряддя?

— На деяких видніла іржа. На одному долоті я побачив стару закреплу кров. Від усіх смерділо гасом або бензином, які підсудний використовував як дезінфекційний засіб.

— А гас і бензин мають якісь знезаражувальні властивості?