Розділ IX

Знахар

— Так? Тоді слухайте! Я цього рішуче вимагаю. У вас є вибір. Або ви погодитеся з моєю вимогою, або ніколи мене більше не побачите!

Крутнувся й вийшов з кабінету. Він був безмежно обурений, обурений до тієї міри, що й справді не вагаючись міг би виконати погрозу й негайно поїхати геть.

Лешек не хотів і не міг думати про те, слушно чи ні він чинить. Від самої думки, що якийсь містечковий жевжик насмілився прилюдно глузувати з неї, доводила його до оскаженіння й вимагала негайної реакції. І в цю мить це було найважливіше: покарати, помститися. Навіть, якщо батьки стали на заваді! Навіть тоді! Він цього майже прагнув. Покаже їм, що він ні перед чим не зупиниться. І їх теж покарає.

Вибіг до парку й батьковим ціпком, що його схопив у передпокої, розлючено шмагав листя на каштанах.

Звісно, розірвання стосунків з родиною означало б для нього бідність. Щоправда, він отримав фахову освіту кераміста й міг би розраховувати в Цмельові чи деінде на якусь посаду. Та це обмежило би його бюджет якимись жалюгідними кількомастами злотих на місяць.

— Нічого не вдієш, — сказав він собі. — Витримаю.

І раптом виникло питання:

— А що, власне, стало причиною конфлікту, конфлікту, який може вплинути на все моє життя?

Відповідь прийшла негайно:

— Марися…

Так, насправді йшлося про Марисю, про цю чудову дівчину, заради якої він був готовий на все. А якщо, припустімо, не на все, то на дуже багато…

— Дуже багато, — запевнив він себе.

Проте в нього відразу виникли сумніви. Невже розрив з батьками, відмова від становища й добробуту — не зависока ціна?

Він обурено відкинув цю думку. Справа була зрозумілою: хтось насмілився образити Марисю і його, тож мусить бути покараний. Якщо батьки відмовляють єдиному синові в такому незначному задоволенні, то тим самим доводять, що не заслуговують на жодні почуття. Нехай страждають.

А Марися? Марися — це зовсім інша справа. Тут не йдеться про те, чи вона на те заслуговує. Бо, якщо подумати тверезо, Марися не така вже й свята. Аж ніяк. Цей син лимаря, певне, поводився з нею фамільярно або ж ревнував. А той начальник пошти, якийсь Собек? Чому він став на Марисин захист? Отак геть без причини?

Думати так було б щонайменше наївно. Звісно, що дівчину щось із ним єднає.

Чинського охопило роздратування. Навіть натяк матері про те, що ці люди — його суперники, здавався образою.

«Ось наслідки, — думав він з гіркотою, — зближення з особами із такого середовища».

Мати, без сумніву, досвідчена жінка. І вміє розсудливо дивитися на життя. Якщо в її підозрах є бодай дещиця правди…

— Та й гарно ж я виглядаю! Виставив себе на посміховисько, мов якийсь шмаркач! Ця дівчина вдає із себе невинну лілею, а хтозна, що дозволяє собі із таким, скажімо, Собеком…

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Знахар» автора Тадеуш Доленга-Мостович на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ IX“ на сторінці 19. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи