Розділ 9

Вежа Ластівки. Відьмак. Книга 6

— Ти чула, Трісс?

— Пробач мені, — глухо промовила Трісс Мерігольд. — Пробач мені, Йеннефер.

— О, ні, Трісс. Ніколи.

* * *

Трісс дивилася у підлогу. Очі Краха ан Крайта були наче очі яструба.

— Назавтра після тої останньої таємничої комунікації, — повільно промовив ярл островів Скелліге, — тієї, про яку ти, Трісс Мерігольд, нічого не знаєш, Йеннефер відпливла зі Скелліге, беручи курс на Безодню Седни. Як я її запитав, навіщо вона пливе саме туди, глянула мені в очі й відповіла, що має намір перевірити, чим катастрофи природні відрізняються від неприродних. Відпливла двома драккарами, «Тамарою» й «Алькіоною», із екіпажами, що складалися виключно з добровольців. Це було двадцять восьмого серпня, два тижні тому. Більше я її не бачив.

— Коли ти довідався…

— Через п’ять днів, — урвав він досить рішуче. — Через три дні після вересневої новини.

* * *

Капітан Аса Тьязі, який сидів перед ярлом, був неспокійний. Облизував губи, вертівся на лавці, виламував пальці так, що аж клацали.

Червоне сонце, вирвавшись нарешті з-за хмар, що затягували небо, потроху опускалося за Шпікерог.

— Кажи, Аса, — наказав Крах ан Крайт.

Аса Тьязі голосно відкашлявся.

— Ішли ми швидко, — продовжив, — вітер сприяв, робили ми добрих дванадцять вузлів. Тож уже двадцять дев’ятого ми помітили вночі світло маяка з Пейкс де Мар. Ми трохи відхилилися на захід, аби не влізти на якогось нільфгардця… А за день перед вересневою новиною, на світанку, ми прийшли в район Безодні Седни. Тоді чародійка викликала мене й Гутлафа…

* * *

— Я потребую добровольців, — сказала Йеннефер. — Тільки добровольців. Не більше, ніж це необхідно, аби короткий час управляти драккаром. Я не знаю, скільки для такого потрібно людей, я на тому не розуміюся. Але прошу не лишати на «Алькіоні» жодну людину крім тих, що необхідно. І повторюю — тільки добровольці. Те, що я маю намір зробити… надто ризиковане. Більше, ніж морська битва.

— Розумію, — кивнув старий сенешаль. — І зголошуюся першим. Я, Гутлаф, син Свена, прошу, пані, про ту честь.

Йеннефер довго дивилася йому в очі.

— Добре, — сказала. — Але це честь для мене.

* * *

— Я також зголосився, — сказав Аса Тьязі. — Але Гутлаф не погодився. Хтось, сказав, мусить командувати на «Тамарі». В результаті зголосилося п’ятнадцятеро. У тому числі Г’ялмар, ярле.

Крах ан Крайт підняв брови.

* * *

— Скількох потрібно, Гутлафе? — повторила чародійка. — Скільки тут зайві? Прошу точно підрахувати.

Сенешаль якийсь час мовчав, підраховуючи.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Вежа Ластівки. Відьмак. Книга 6» автора Сапковський А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 9“ на сторінці 26. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ без назви (1)

  • Розділ без назви (2)

  • Розділ без назви (3)

  • Розділ 1

  • Розділ без назви (5)

  • Розділ 2

  • Розділ без назви (7)

  • Розділ 3

  • Розділ без назви (9)

  • Розділ 4

  • Розділ без назви (11)

  • Розділ 5

  • Розділ без назви (13)

  • Розділ 6

  • Розділ без назви (15)

  • Розділ 7

  • Розділ без назви (17)

  • Розділ 8

  • Розділ без назви (19)

  • Розділ 9
  • Розділ без назви (21)

  • Розділ 10

  • Розділ без назви (23)

  • Розділ 11

  • Світ під час війни [35]

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи