Розділ 6

— Підтримую. — Чародійка поправила перстень, який крутнувся на пальці у невірний бік. — Я підтримую проект Вільгефорца. Скличемо з’їзд. Настільки швидко, як тільки зможемо.

«Метал, камінь, кристал, — подумала вона. — Ти шукаєш Йеннефер? Навіщо? І що Йеннефер має спільного із пророцтвом Ітліни? Й зі Старшою Кров’ю Ельфів? Що ти тут крутиш, Вільгефорце?»

Вибачаюся, — сказала телепатично Лідія ван Бредеворт, безшелесно заходячи.

Чародій устав.

— Вибачте, — сказав, — але це важливо. Я чекав на цей лист з учора. Це забере лише хвилину.

Артауд позіхнув, стримав відрижку, потягнувся за карафою. Тіссая глянула на Лідію. Лідія усміхнулася. Очима. Не могла інакше.

Нижня половина обличчя Лідії ван Бредеворт була ілюзією.

Чотири роки тому, за дорученням Вільгефорца, її майстра, Лідія взяла участь у дослідженнях властивостей артефакту, знайденого під час розкопок старовинного некрополя. Артефакт виявився захищеним потужним закляттям. Активізувався тільки раз. Із п’яти чародіїв, учасників експерименту, троє загинуло на місці. Четвертий втратив очі, обидві руки й збожеволів. Лідія вийшла з опіками, розтрощеною щелепою і мутацією гортані й горла, що досі чинила опір спробам регенерації. Тож використали сильну ілюзію, щоб люди не зомлівали при вигляді обличчя Лідії. Це була дуже сильна, майстерно накладена ілюзія, крізь яку важко було пробитися навіть Обраним.

— Гм-м… — Вільгефорц відклав листа. — Дякую, Лідіє.

Лідія посміхнулася. Посланець чекає на відповідь, — сказала.

— Відповіді не буде.

Розумію. Я наказала приготувати кімнати для гостей.

— Дякую. Тіссає, Артауде, вибачаюся перед вами за ту хвилинну тяганину. Продовжуємо. На чому ми зупинилися?

«Ні на чому, — подумала Тіссая де Фрьес. — Але я уважно тебе слухаю. Бо ти ж нарешті наважишся перейти до справ, які тебе цікавлять по-справжньому».

— Ах, — повільно почав Вільгефорц. — Я уже знаю, про що я хотів говорити. Маю на увазі наймолодших за стажем членів Ради. Феркарта й Йеннефер. Феркарт, наскільки я знаю, пов’язаний із Фольтестом із Темерії, засідає у королівській раді разом із Трісс Мерігольд. А з ким пов’язана Йеннефер? Ти говорив, Артауде, що вона належить до тих, хто служить королям.

— Артауд трохи перебільшує, — сказала спокійно Тіссая. — Йеннефер мешкає у Венґерберзі, тож Демавенд інколи звертається до неї за допомогою, але вони не співпрацюють постійно. Напевне не можна стверджувати, що вона служить Демавенду.

— Що з її зором? Сподіваюся, усе в порядку?

— Так. Усе в порядку.

— Добре. Дуже добре. Я непокоївся… Знаєте, я хотів із нею зв’язатися, але виявилося, що вона виїхала. Ніхто не знав куди.

«Камінь, метал, кристал, — подумала Тіссая де Фрьес. — Усе, що носить Йеннефер, активне, його не викрити психобаченням. Цим методом ти її не знайдеш, мій дорогий. Якщо Йеннефер не хоче, щоб знали, де вона, ніхто про те не довідається».