Розділ 7

— Я дещо вам скажу, — відізвалася раптом Іола Друга, спираючи кошик із зерном на стегно. — Війна буде. Так княжий економ каже, що за сирами приїхав.

— Війна? — Цірі відкинула волосся з чола. — Із ким? Із Нільфгардом?

— Не дочула я, — призналася адептка. — Але економ каже, що князь наш отримав накази від самого короля Фольтеста. Розсилає звістки, а на всіх дорогах від військ — чорно. Ой-єй! Що воно буде?

— Якщо війна, — сказала Еурнейд, — то напевне з Нільфгардом. Із ким іще? Знову! Боги, як це жахливо!

— А ти не перебільшуєш із тією війною, Іоло? — Цірі сипнула зерна курам і цесаркам, що товклися навколо рухливим, галасливим клубовиськом. — Може, воно знову тільки на скойа’таелів облава?

— Мати Неннеке саме про те економа й розпитувала, — заявила Іола Друга. — А економ сказав, що ні, цього разу не про Білок ідеться. Замки й фортеці, подейкують, мають накази, аби запасати припаси на випадок облоги. А ельфи ж нападають по лісах, а замків не штурмують! Економ питав, чи може храм дати сирів та інші речі. У замкові запаси. І вимагав гусячі пера. Потрібно багато гусячих пер, сказав. Для стріл. Для стріляння з луків, розумієш? Боги! Буде в нас багацько роботи! От побачите! Будемо мати роботи по вуха!

— Не всі, — єхидно сказала Еурнейд. — Дехто з нас ручок собі не бруднитиме. Дехто тільки кілька разів на тиждень працює. Не має часу на роботу, бо, начебто, чорнокнижницьким фокусам її учать. Але насправді ганяє шершнів та гасає парком і стинає бадилля києм. Знаєш, про кого я кажу, вірно, Цірі?

— Цірі, напевне, на війну вирушить, — захихотіла Іола Друга. — Адже вона дочка рицаря! Велика войовниця зі страшним мечем! Нарешті зможеш стинати голови замість кропиви!

— Ні, вона ж зацна чарівниця! — наморщила носика Еурнейд. — Вона всіх ворогів на польових мишей перетворить. Цірі! Покажи нам якусь страшну чару. Стань невидимою або накажи моркві швидше рости. Або зроби щось таке, щоби кури самі годувалися. Ну, не примушуй тебе просити! Кинь якесь закляття!

— Магія — вона не для фокусів, — гнівно сказала Цірі. — Магія — це вам не ярмаркові штучки!

— Авжеж, авжеж, — засміялася адептка. — Не для фокусів. Що, Іоло? Наче ту ягу Йеннефер слухаємо, так?

— Цірі стає дуже на неї схожою, — оцінила Іола, демонстративно потягнувши носом. — Навіть пахне подібно. Ха, то, напевне, магічні парфуми, зроблені з альруни чи з амбри. Ти користуєшся магічними парфумами, Цірі?

— Ні! Користуюся милом! Тим, чим так рідко користуєтеся ви!

— Ого, — скривилася Еурнейд. — Яка уїдлива, яка злостива! Як надимається!

— Раніше вона такою не була, — наїжачилася Іола Друга. — Стала такою, відколи з тією відьмою волочиться. Спить разом із нею, їсть разом із нею, на крок від тієї Йеннефер не відходить. На уроки в храм майже припинила ходити, та й для нас ані хвильки часу в неї немає!

— А ми усю роботу мусимо робити за неї! І на кухні, й у саду! Глянь, Іоло, які в неї ручки! Як у принцеси!

— Так воно вже ведеться! — сказала дзвінко Цірі. — Якщо одні мають трохи розуму, то для них — книжка! Інші мають порожньо в голові, то для них — мітла!

— А ти на мітлі тільки літаєш, так? Чаклунка проти семи болячок!

— А ти дурна!