Розділ «ЧАСТИНА III ТЕМНИЙ ЛІС»

— Коли Крапля досягне Землі?

— У новинах сказали — через десять або двадцять годин.

— Знаєш, навіщо її послали? Не для того, щоб рознести в пил весь об'єднаний флот. І не для того, щоб напасти на Землю. Краплю послали, щоб убити мене. Я не хочу, щоб постраждав і ти.

Ши Цян знову єхидно заіржав:

— Тоді у нас є ще десять годин! Обіцяю — потім звалю від тебе куди подалі.

Ло Цзи криво посміхнувся і похитав головою:

— Ти ж не приймаєш мене всерйоз. Чому тоді хочеш допомогти?

— Хлопче, це справа вождів на самому верху — вірити тобі чи ні. А я завжди дію напевно. Раз тебе двісті років тому вибрали з мільярдів чоловік, на те повинна була бути причина. Якщо я тебе тут притримаю, мене напевно прокляне історія. Якщо боси тобі не повірять, я нічого не втрачаю. Це ж просто поїздка в місто. Але ти сказав, що ця штуковина летить до Землі, щоб пришити саме тебе. Ой, щось не віриться! Я багато чого знаю про вбивства; такий спосіб — жахливе марнотратство, навіть для трисоляріан.

До світанку вони дісталися до спуску в підземне місто і переконалися, що ліфти продовжують працювати. Безліч людей піднімалося нагору, згинаючись під вагою величезних баулів. Мало хто спускався в місто; в ліфті у Ши Цяна і Ло Цзи виявилося лише двоє попутників.

— Ви пробуджені? — поцікавився Ло Цзи. — Всі наші піднімаються на поверхню. Чому ви їдете вниз?

— Місто охоплене безладом, — відповів один з них, молодший. На його темному одязі розцвітали вогняні кулі. Якщо придивитися, це були кадри знищення Об'єднаного флоту.

— Навіщо ж ви тоді спускаєтеся? — запитав Ши Цян.

— Я знайшов де жити, і тепер їду за речами, — відповів незнайомець і кивнув на співрозмовників: — Ви там, на поверхні, розбагатієте. У нас немає житла нагорі, воно все в ваших руках. Нам доведеться його купувати.

— Якщо підземне місто розвалиться і вся юрба рвоне на поверхню, на комерцію не залишиться часу, — парирував Ши Цян.

Втиснувшись у кут ліфта людина середніх років прислухався до розмови. Раптово він закрив обличчя руками і застогнав: "О ні…" Потім присів і розридався. Його одяг зображував класичний біблійний сюжет: оголені Адам і Єва стоять під деревом в саду Едема, а між ними звивається змій. Ймовірно, цю картинку йому навіяв недавній бій у Темряві.

— Таких, як він, багато. — Молода людина зневажливо тицьнув пальцем в ридаючого. — Слабких духом. — Його очі загорілися. — Взагалі-то, кінець світу — відмінна епоха. Сказав би навіть, найкраща. Єдиний час в історії, коли люди можуть забути справи і тривоги і не належати нікому, крім себе. А цей — просто дурень. Зараз найрозумніше — насолоджуватися життям, поки живі.

Коли ліфт зупинився і Ло Цзи з Ши Цяном вийшли з вестибюля, вони негайно ж відчули сильний, незвичний запах диму. Як і раніше, підземне місто освітлювалося — але тепер це було дратуюче яскраво-біле світло. Озирнувшись, Ло Цзи побачив, що між деревами проглядає не голубе небо, а суцільна біляста площина. Проекція неба на склепіння печери не діяла. Пусте небо нагадало йому сферичні каюти космічних кораблів — їх часто показували у випусках новин. На галявинах валялися купи сміття, що впало з дерев. Неподалік громадилися розбиті літаючі автомобілі; один з них ще горів, а оточуюча юрба підбирала мотлох з трави і кидала у вогонь. Хтось навіть жбурнув туди свій одяг, на якому продовжували мерехтіти картинки. З розірваної підземної труби фонтаном била вода, заливаючи людей, бігаючих під струменями подібно дітворі. Час від часу, коли зверху що-небудь падало, вони зойкали і розбігалися, а потім знову сходилися і продовжували веселощі. Ло Цзи подивився вгору і побачив, що де-не-де дерева охоплені пожежею. Ревли сирени літаючих пожежних машин, які буксирували за собою згорілі будинки…

Він зауважив, що зустрінутих ними перехожих, як і супутників в ліфті, можна поділити на два типи. Люди одного типу крокували з незрячим поглядом або сиділи на галявинах, занурившись в безвихідь. У відчай їх, однак, кидала не поразка людства, а зрослі труднощі життя. Людей іншого типу видавали шалений веселощі в погляді; цих п'янила безкарність.

Хаос вразив і громадський транспорт. Ло Цзи і Ши Цяну знадобилося півгодини, щоб спімати таксі. Коли автоматично керований літаючий автомобіль почав виписувати віражі між дерев, Ло Цзи згадав свій перший страхітливий день в місті. Йому здалося, що він катається на атракціоні "американські гірки". На щастя, таксі незабаром зупинилося біля мерії.

Ши Цяну вже доводилося бувати там у службових справах, і він був знайомий з будівлею. Пройшовши через безліч кабінетів, вони нарешті отримали дозвіл на зустріч з мером, але її призначили на другу половину дня. Ло Цзи очікував відмови; згода начальства на зустріч зі звичайними людьми в такий скрутний час стала для нього несподіванкою. За обідом Ши Цян повідомив Ло Цзи, що мера тільки вчора призначили на посаду. До цього він відповідав за підтримку пробуджених і в якійсь мірі був начальником Ши Цяна, так що той його непогано знав.