Розділ «ЧАСТИНА III ТЕМНИЙ ЛІС»

Нападником виявився "Вищий закон". Він таємно запустив дванадцять ракет, озброєних інфразвуковими боєголовками, по інших чотирьох кораблях. Ракети, призначені для завислого в двохстах тисячах кілометрів "Природного відбору", вирушили в політ заздалегідь, щоб всі вибухи сталися одночасно. Після самогубства капітана його обов'язки взяв на себе віце-капітан, але ніхто не знав, хто саме прийняв рішення про атаку. Це так і залишилося невідомим.

"Вищий закон", однак, не увійшов до числа щасливчиків, які залишилися в саду Едему.

З трьох інших кораблів переслідування "Синій космос" краще за всіх підгототувався до несподіванок. Ще до нападу екіпаж корабля надів скафандри і випустив атмосферу за борт. Інфразвук не поширюється у вакуумі; тому люди не постраждали, а електромагнітний імпульс заподіяв корпусу корабля лише мінімальних пошкоджень.

Як тільки пролунали вибухи, "Синій космос" атакував противника лазерами — це зброя діяла зі швидкістю світла. Промені гамма-лазерів потрапили в "Вищий закон" і пропалили п'ять величезних дірок в обшивці. Всередині розгорілася пожежа, пролунало кілька вибухів. Корабель втратив боєздатність. "Синій космос" вдарив ще сильніше, ядерними ракетами і кінетичним зброєю. "Вищий закон" негайно вибухнув. Ніхто з екіпажу не вижив.

Майже в той же час коли "Зорельоти Землі" воювали з Темрявою, схожа трагедія розігралася на протилежному кінці Сонячної системи. "Бронзовий вік" завдав несподіваного удару по "Кванту", теж скориставшись інфразвуковими бомбами, щоб знищити людей, але зберегти техніку. З обох кораблів майже нічого не передавали на Землю, тому залишалося лише здогадуватися, що там сталося. Вони прискорено розганялися, втікаючи від зонда, але, на відміну від переслідувачів "Природного відбору", не гальмували. У них повинно було залишатися досить палива для повернення до Землі.

У темних обіймах безмежного космосу народилося нове, темне людство.

Обережно маневруючи всередині хмари металевих уламків, які недавно були "Вищим законом", "Синій космос" наблизився до неживих корпусів "Ентерпрайза" і "Глибокого космосу" і перекачав до себе все термоядерне паливо. Знявши з кораблів все корисне обладнання та ремонтні комплекти, "Синій космос" перетнув двісті тисяч кілометрів, що відділяли його від "Природного відбору", і виконав там те ж саме.

"Зорельоти Землі" зійшлися докупи. По масивній обшивці трьох мертвих кораблів поповзли іскри лазерного зварювання. Якби Чжан Бейхай уцілів, то така картина нагадала б йому авіаносець "Тан", яким він був двісті років тому.

"Синій космос" вбудував мертві кораблі в кільце, схоже на Стоунхендж. Для цього космічного поховання провели заупокійну службу як за жертвами битви Темряви.

Тисяча двісті сімдесят три особи екіпажу "Синього космосу" — всі вцілілі від "Зорельотів Землі" — вишикувалися в центрі могильника. Навколо них кільцем гір застигли величезні фрагменти корпусів. Прорізані лазерами отвори походили на глибокі печери. Усередині загиблих кораблів залишалися тіла чотирьох з гаком тисяч чоловік. Тінь цього незвичайного кургану падала на живих, занурюючи їх у морок, як опівночі тьма заливає глибоку гірську ущелину. Лише поодинокі холодні промені зірок Чумацького Шляху пробивалися між рештками мертвих кораблів.

Похорон відбувся спокійно. Так закінчилася пора дитинства нової людини, людини космосу.

На могильнику засвітили лампаду — пятдесятиватний випромінювач світлових хвиль. Поруч залишили сотню запасних та механізм для їх заміни. Отримуючи енергію від невеликої ядерної батареї, маяк прослужить десятки тисяч років. Його слабкий вогник, схожий на полум'я свічки, створював слабкий ореол навколо гори останків і висвітлював шматок титанової перебірки, на якій вирізали імена жертв. Епітафії не було.

Ще через годину могилу освітило полум'я двигуна відлітаючого "Синього космосу". Поховання рухалося зі швидкістю в один відсоток від швидкості світла. Через кілька століть воно увійде в хмару міжзоряного пилу і сповільниться до 0,03 відсотка від швидкості світла. Через шістдесят тисяч років воно досягне зірки NH558J2, але на той час "Синій космос" вже понад п'ятдесят тисяч років блукатиме серед інших зірок.

Корабель, який вижив, попрямував в глибокий космос. У баках містилося досить палива, запасних частин набрали в восьмикратній кількості. Для зібраного майна не вистачило ангарів; довелося приварити до обшивки кілька контейнерів зовнішньої підвіски. Корабель перетворився в щось величезне, потворне і несиметричне. Він став схожий на мандрівника, навантаженого в далеку дорогу.

На протилежному кінці Сонячної системи "Бронзовий вік" залишив розбитий "Квант" і почав розгін в напрямку сузір'я Тільця.

"Синій космос" і "Бронзовий вік" народилися в світі світла, але перетворилися в кораблі Темряви.

Всесвіт колись теж був сповнений світла. Перші три хвилини після Великого Вибуху вся матерія існувала у вигляді потоку фотонів. А потім Всесвіт "вигорів", і з його темного попелу виникли важкі елементи, планети і життя. Матір'ю живих істот і цивілізації була Темрява.

З Землі в напрямку "Синього космосу" і "Бронзового століття" полетів потік проклять, але кораблі не відповідали. Вони порвали зв'язок з Сонячною системою. Для них Земля вже померла.

Два темних кораблі стали єдиним цілим з Темрявою. Між ними лежала Сонячна система, і вони продовжували розходитися. Зорельоти канули в вічну ніч, несучи в собі всю пам'ять людства, всі його думки, мрії і славу.

— Так я і думав!