Розділ «ЧАСТИНА III ТЕМНИЙ ЛІС»

Це було перше, що сказав Ло Цзи, дізнавшись про битви у Темряві, які розгорілися на околицях Сонячної системи. Залишивши позаду приголомшеного Ши Цяна, він вискочив з кімнати, побіг по вулиці і зупинився біля краю новонародженої Північно-Китайської пустелі.

— Я був правий! Я був правий! — закричав він у небо.

Стояла глуха ніч. Повітря було абсолютно прозорим — можливо через дощ, який щойно пройшов. У небі світилися зірки. Вони не були такими чіткими, як в двадцять першому столітті, і розгледіти можна було лише найяскравіші з них. Але Ло Цзи охопило те ж почуття, яке він відчував холодної вночі на замерзлому озері двісті років тому. Звичайний громадянин Ло Цзи зник; замість нього знову з'явився Відвернутий.

— Та Ши, я тримаю в руках ключ до перемоги людства! — заявив він невдовзі Ши Цяну.

— Та ну? — реготнув той.

Сміх Ши Цяна пролунав дещо уїдливо і остудив запал Ло Цзи.

— Я знав, що ти не повіриш.

— Ну і що ти збираєшся робити? — запитав Ши Цян.

Ло Цзи сів на пісок; його раптово опанувало відчай.

— І правда — що? Схоже, зробити я нічого не можу.

— Ну, по крайній мірі повідом уряд.

— Не впевнений, що вийде, але спробую. Хоча б для того, щоб виконати свій обов'язок.

— Як високо треба забратися?

— Наверх. До Генерального секретаря ООН. Або до голови ККФ.

— Боюся, це буде важкувато. Адже ми тепер прості люди… Але й справді, треба спробувати. Ти можеш для початку піти… хм… хоча б до міського керівництва. Знайди мера.

— Гаразд. Значить, піду в місто. — Ло Цзи піднявся на ноги.

— Я з тобою.

— Ні, я піду один.

— Хоч у мене і невелика посада, але все ж я міський службовець. Мені буде легше домогтися зустрічі з мером.

Ло Цзи глянув на небо і запитав: