Розділ «ЧАСТИНА III ТЕМНИЙ ЛІС»

"Ми станемо породження пекла!"

"Ми станемо демонами!"

"Ми станемо дияволами!"

— Але… що думають вони? — тихо запитала Дунфан Яньсюй. Віце-капітанам здалося, що її неголосні слова так і продовжували дзвеніти посеред сніжної білизни сфери, подібно гудінню комара.

"Саме так. Ми не хочемо ставати дияволами, але звідки нам знати, що думають вони".

"У такому випадку ми вже стали дияволами — інакше ми безпричинно не уявляли би дияволами їх".

"Гаразд, тоді ми не будемо уявляти їх дияволами".

— Це не вирішення проблеми, — хитнула головою Дунфан Яньсюй.

"Вірно. Навіть якщо вони не дияволи, це нічого не вирішує".

"Тому, що вони не знають, про що ми думаємо".

"А якщо вони знають, що ми не дияволи?"

"Проблема залишається".

"Але вони не знають, що ми про них думаємо".

"Вони не знають, що ми думаємо про те, що вони думають про нас".

"Це нескінченний ланцюжок підозр: вони не знають, що ми думаємо про те, що вони думають про те, що ми думаємо про те, що вони думають про те…"

"Як можна перервати цей ланцюжок підозр?"

"Шляхом переговорів?"

"На Землі — можливо. Але не в космічному просторі. Комусь необхідно померти, інакше загинуть усі. Космос здав нам "мертву руку" [46] карт, і "Зорельотам Землі" не світить виграш. Перед нами стоїть нездоланна перешкода. Переговори не мають сенсу".

"Залишається один-єдиний вихід. Питання в тому, хто саме ним скористається".

"Темно. Твою ж мать, до чого темно!"