Розділ «ЧАСТИНА III ТЕМНИЙ ЛІС»

Чжан Бейхай подивився на Дунфан Яньсюй. В його погляді більше не було сталевої жорсткості; її змінили порожнеча втоми і глибока печаль. Він більше не здавався холоднокровним, безжальним бійцем, завбачливим і рішучим. Зараз він був звичайною людиною, що згиналася під вагою часу. При погляді на нього у Дунфан Яньсюй защеміло серце — такого співчуття вона ще ніколи і ні до кого не відчувала.

— Не треба, не згадуйте. Історики високо оцінили ваші дії в двадцять першому столітті. Розробка електромагнітного приводу стала кроком у вірному напрямку; на ньому заснована вся космічна технологія. Можливо, в той час не знайшлося іншого способу, так само, як сьогодні втеча виявилася єдиним виходом для нашого корабля. Крім того, відповідно до нинішнього закону, термін давності минув багато років назад.

— Але мені від цього не легше. Ви не розумієте… Я прив'язався до цього корабля, мої почуття до нього набагато сильніші ваших. Ну і крім того, мені ж потрібно чимось займатися в майбутньому. Робота мене заспокоює.

Він повернувся і поплив. Дунфан Яньсюй стежила, як його втомлена фігура, поступово віддаляючись, перетворилася в маленьку чорну крапку посеред великої білої сфери, а потім і зовсім розчинилася в її білизні. І тоді на Дунфан з усіх боків нахлинула і поглинула з головою хвиля досі невідомого їй почуття самотності.

На засіданнях Асамблеї громадян люди з натхненням занурилися в завдання створення нового світу. Вони жваво обговорювали конституцію і суспільний устрій, створювали законопроекти, готували перші вибори… Рядові і офіцери всіх рангів сперечалися один з одним як лицем до лиця, так і по радіоканалах, який з'єднував кораблі. Люди тверезо оцінювали ситуацію і з нетерпінням очікували, коли "Зорельоти Землі" стануть зародком нової цивілізації, яка потім візьметься розростатися в міру відвідування однієї зоряної системи за іншою. Все частіше і частіше говорили, що "Зорельоти Землі" — це новий Едем, другий початок раси людей…

Але захопленню скоро настав кінець, бо аналогія з садом Едему виявилася надто точною.

Підполковник Лань Сі, головний психолог "Природного відбору", очолював Другий відділ цивільної служби. Там працювали спеціально навчені офіцери-медики, які відповідали за психічне здоров'я екіпажу як у поході так і в бою. Коли "Зорельоти Землі" вирушили в подорож в один кінець, Лань Сі і його підлеглі перейшли в стан бойової готовності, ніби воїни, побачивши атаку могутнього ворога. Вони заздалегідь відпрацювали різні сценарії розвитку небезпечних ситуацій, що підготувало їх до боротьби з широким спектром психологічних ускладнень.

Вони погодилися, що головною небезпекою є "проблема Н" — ностальгія, туга за рідним домом. Все ж людина жодного разу ще не відправлявся в нескінченну подорож; "Проблема Н" цілком могла спровокувати психологічну катастрофу. Лань Сі видав наказ по Другому відділу вжити всіх доступних заходів — в тому числі забезпечити радіообмін з Землею і трьома флотами. Будь-який член екіпажу міг зв'язатися з рідними та друзями на Землі або у флоті, а також дивитися новини і інші телевізійні програми двох Конгресів. "Зорельоти Землі" вже знаходилися в сімдесяти астрономічних одиницях від Сонця. Радіосигнали приходили із затримкою на дев'ять годин, але якість зв'язку залишалася чудовою.

Крім численних психологічних консультацій і, при необхідності, надання допомоги, офіцери Другого відділу підготувалися до надзвичайних заходів на випадок широкомасштабної психологічної катастрофи. В цьому випадку збуджений натовп помістять в карантин — у гібернацію.

Згодом виявилося, що турбуватися не було про що. "Проблема Н" досить широко поширилася на "Зорельотах Землі", але її тримали під контролем, і вона не досягала навіть рівня, зазначеного в колишніх тривалих походах. Спочатку Лань Сі не розумів причини, але незабаром знайшлося пояснення. Коли загинув основний космічний флот людства, Земля втратила надію. Навіть попри те, що до Судного дня, по найсприятливішим прогнозами, залишалося два століття, новини з Землі не приховували, що світ, пригнічений розгромом флоту, занурився в хаос. У повітрі стояв запах смерті. Ніхто на Землі і в Сонячній системі не міг надати підтримку "Зорельотам Землі". Це й стримувало ностальгію.

Але ворог все-таки з'явився, і він виявився куди небезпечніше "проблеми Н". Коли Лань Сі і Другий відділ розпізнали загрозу, фронт вже був прорваний.

З особистого досвіду Лань Сі знав, що під час довгого походу "проблема Н" підніме голову перш за все серед рядових і офіцерів нижчих рангів. Служба вимагала від них порівняно меншої зосередженості, а психологічна підготовка була відносно слабкою. Тому Другий відділ з самого початку приділяв особливу увагу нижній ланці. Але тінь першою впала на вище командування.

До цього часу Лань Сі помітив щось незвичайне. Готувалися перші в історії "Зорельотів Землі" вибори в уряд. Будь-який громадянин мав право голосу; це означало, що майже всі вищі офіцери стануть державними службовцями. Їх посади неминуче перетасують, а багатьох замінять претендентами нижчого рангу. Лань Сі здивувало, що ніхто з вищого командування не турбується про підсумки виборів, які визначать все їхнє подальше життя. Він зазначив, що ніхто з керівників "Природного відбору" не веде агітації; а коли він згадував про вибори, співрозмовники не проявляли інтересу. Лань Сі знову і знову згадував неуважність Чжан Бейхая на другому засіданні Асамблеї громадян.

А потім він розгледів симптоми психічного розладу серед офіцерів, починаючи з підполковника і вище. Більшість з них стали схилятися до інтроверсії, проводячи багато часу наодинці зі своїми думками і різко обмеживши спілкування. На зборах вони виступали все рідше і рідше, а часом не вимовляли ні слова. За спостереженнями Лань Сі, вогонь в очах офіцерів погас, а обличчя висловлювали зневіру. Вони вважали за краще не дивитися в очі іншим, побоюючись, що ті помітять туман в їхніх поглядах. Коли вони все ж зустрічалися з кимось очима, то відразу ж відводили погляд, начебто їх било струмом… Чим вище ранг, тим небезпечніше ставали симптоми. Незабаром з'явилися ознаки, що проблема проникає і в нижні ранги.

Психологічні консультації не допомагали — пацієнти вперто відмовлялися розмовляти з лікарями. Другий відділ скористався особливим привілеєм і наполіг на обов'язкових консультаціях. Але пацієнти зберігали мовчання.

Лань Сі вирішив, що необхідно поговорити з Верховним командувачем, і пішов до Дунфан Яньсюй. У минулому цей пост належав Чжан Бейхаю, але він відмовився від повноважень, вирішив не брати участь у виборах і наполягав, що він тепер звичайний громадянин. Він зберіг за собою лише одну посаду — виконуючого обов'язки капітана. Він передавав накази капітана в комп'ютер, що управляє кораблем. Весь інший час він проводив, блукаючи по коридорах "Природного відбору" і вивчаючи корабель. Він невтомно розпитував рядових і офіцерів усіх рангів і постійно захоплювався космічним ковчегом. В іншому ж Чжан Бейхай залишався холоднокровним і відчуженим. Безсумнівно, він намагався триматися осторонь, і тому його не торкнулася психологічна тінь, яка лягала на екіпаж. Але Лань Сі знав ще про одну причину його імунітету. Древні були не такими чутливими, як сучасні люди. Тепер ця товстошкірість виявилася відмінним захистом.

— Капітане, вам слід розповісти нам, що відбувається, — звернувся він до Дунфан Яньсюй.

— Підполковнику, це вам слід розповідати, а не мені.

— Чи означає це, що вам нічого не відомо про ваш стан?

В її тьмяному погляді проступила нескінченна гіркота.