Розділ «ЧАСТИНА III ТЕМНИЙ ЛІС»

Наступного дня за земним часом на "Зорельотах Землі" відкрилися загальні збори громадян. Його провели, об'єднавши п'ять голограм. Були присутні близько трьох тисяч чоловік; ті, хто повинен був залишатися на робочому місці, дивилися через комп'ютери.

Перш за все збори вирішили нагальне питання: напрямок польоту. Одноголосно прийняли пропозицію не змінювати курс, спочатку закладений Чжан Бейхаєм. Шлях вів в сузір'я Лебедя, а точніше, до зірки NH558J2 — однієї з найближчих до Сонця. Навколо зірки кружляли дві планети, обидві — газові гіганти типу Юпітера. Вони не годилися для людей, але на них можна було заправитися ядерним паливом. Схоже, Чжан Бейхай свого часу ретельно продумав курс. Трохи в іншому напрямку, лише на півтора світлових року далі, ніж їхня нинішня ціль, розташовувалася зірка з планетою земного типу. Однак інших планет в системі не було; і якщо спостереження з орбіти покажуть, що жити там неможливо, то в системі ніде буде заправитися. А якщо дістатися до NH558J2 і заповнити баки, то можна летіти далі, до наступної цілі, причому набагато швидше.

До NH558J2 було вісімнадцять світлових років. З уже набраною швидкістю, з огляду на можливі похибки, "Зорельоти Землі" доберуться до мети через дві тисячі років.

Дві тисячі років! Картина сьогодення і майбутнього поставала без прикрас в світлі цього безжального числа. Навіть з урахуванням глибокого сну більшість громадян "Зорельотів Землі" не доживуть до прибуття до пункту призначення. Терміну їх життя вистачить лише на малу частину подорожі довжиною в двадцять століть. Втім, і для їхніх нащадків NH558J2 послужить лише заправною станцією. Ніхто не знав, куди вони полетять далі і вже тим більше чи знайдуть коли-небудь "Зорельоти Землі" собі новий дім.

Але Чжан Бейхай міркував раціонально. Він не сумнівався, що Земля придатна для життя людини не з волі випадку і не по закону антропного принципу, а з-за тривалого процесу адаптації біосфери до навколишнього середовища. Навряд чи варто очікувати, що в точності такий же процес повториться на якийсь іншій планеті біля якоїсь іншої зірки. Вибір NH558J2 припускав і інше пояснення: можливо що відповідну планету знайти не вдасться. Тоді нова людська цивілізація продовжить існування на борту космічного корабля.

Але він не пропонував цю ідею відкрито. Можливо, її прийме лише наступне покоління, яке народиться на борту зорельотів. А нинішнє покоління проживе все життя в надії знайти планету, схожу на Землю.

На зборах також визначилися з політичним статусом новоявленої держави. Вирішили, що п'ять кораблів назавжди залишаться частиною людства. Однак "Зорельоти Землі" не могли залишатися під юрисдикцією Землі або трьох флотів. Відтепер вони незалежна держава.

Коли резолюцію передали по радіо в Сонячну систему, ООН і ККФ деякий час зберігали мовчання, а потім, не кажучи ні так ні ні, просто побажали їм щасливої дороги.

Ось так людство розділилося на три конгреси: Земний конгрес — спадщина колишньої Землі; Конгрес космічних флотів — факт сучасності; і конгрес зорельотів, що летів в глибину космосу. В останній групі було трохи більше п'яти тисяч чоловік, але вона уособлювала собою всі надії людства.

На другий асамблеї громадян приступили до обговорення структури керівництва "Зорельотів Землі".

Першим виступив Чжан Бейхай:

— Я вважаю, що ще рано обговорювати цей пункт порядку денного. Спочатку потрібно визначитися, яке суспільство ми хочемо побудувати. Тільки після цього можна вирішувати, який йому потрібен уряд.

— Тобто, в першу чергу нам потрібна конституція, — уточнила Дунфан Яньсюй.

— Принаймні, її основні принципи.

Почали обговорювати. Оскільки "Зорельоти Землі" були тендітною екосистемою, що мчить крізь не прощаючий помилок космос, більшість схилялася до ідеї суспільства, побудованого на дисципліні і колективній боротьбі за виживання. Хтось запропонував залишити існуючу систему військового командування, і більшість погодилася.

— Це тоталітарний лад, — сказав Чжан Бейхай.

— Пане професоре, спробуємо знайти для нього слово м'якше. Як-не-як ми все-таки військові, - відповів капітан "Синього космосу".

— Це не допоможе, — впевнено смикнув головою ЧБ. — Просто залишитися в живих мало. Розвиток — найкраща гарантія виживання. По дорозі нам доведеться створювати наші власні науку і технологію, будувати нові кораблі. Історія Середніх віків і Великого розколу доводить, що тоталітарне суспільство стане перешкодою на шляху прогресу. "Зорельоту Землі" потрібні яскраві нові ідеї, відкриття, винаходи, — а досягти цього може тільки суспільство, яке поважає свободу особистості.

— Ви пропонуєте щось на зразок сучасного Земного конгресу? У "Зорельотів Землі" є певна специфіка, — зауважив якийсь молодший офіцер.

— Абсолютно вірно, — Дунфан Яньсюй кивнула виступаючому. — Населення "Зорельотів Землі" невелике, але ми маємо в своєму розпорядженні новітні системи зв'язку та інформації. З їх допомогою всі громадяни зможуть обговорювати будь-які питання і спільно приймати закони. У нас є шанс заснувати перше істинно демократичне суспільство в історії людства.