Розділ «ЧАСТИНА III ТЕМНИЙ ЛІС»

До складу експедиції входили четверо: майор Європейського флоту, підполковник Північноамериканського флоту, Дін І і Сіцзи.

Крізь ілюмінатор Дін І дивився на віддалення крейсера. "Квант", який знаходився в куті побудови, і як і раніше здавався великим, але форму корпусу вже його найближчого сусіда, "Хмари", було важко побачити. А далі кораблі нічим не відрізнялися від точок, розкиданих по космосу. Дін І знав, що флот сформував прямокутну сітку, сто кораблів завдовжки і двадцять завширшки; і ще п'ятнадцять маневрували поблизу. Він почав рахувати в довжину, дістався до тридцяти, а решти просто не зміг побачити, хоча вони розташовувалися від нього всього в шести сотнях кілометрів. Вчений подивився вгору, уздовж короткої вертикальної сторони масиву, і виявив ту ж картину. Ті кораблі вдалині, яких він ще міг бачити, в тьмяному світлі Сонця були лише каламутними цятками, невиразними на тлі зірок. Побачити весь лад неозброєним оком можна буде тільки тоді, коли всі вони увімкнуть двигуни.

Об'єднаний флот був для нього матрицею сто на двадцять, що розгорнулася в космосі. Дін І уявив ще одну матрицю і перемножив їх, складаючи суми елементів рядів і стовпців. Вийшла третя матриця, ще більша, — але, по суті, єдиною важливою константою була мікроскопічна точка: Крапля. Фізику ніколи не подобалася асиметрія в математиці, тому спроба відволіктися не вдалася.

Коли перевантаження зійшло нанівець, він зав'язав розмову з Сіцзи, яка сиділа поруч.

— Дочко, а ти часом не з Ханчжоу?

Сіцзи невідривно дивилася вперед, напевно, намагаючись побачити "Богомола". Але до нього були сотні кілометрів. Нарешті вона прийшла в себе і похитала головою:

— Ні, професоре Дін. Я народилася в космосі. Навіть не знаю, чому моє ім'я нагадує вам про Ханчжоу [43]. Але я там була. Там добре.

— Там і в мій час було добре. Але зараз Західне озеро стало зникаючим озером і знаходиться посеред пустелі… Сьогодні всюди пустеля; але навіть такий світ нагадує мені про південь і про епоху граціозних, як поточна вода, жінок.

Дін І глянув на Сіцзи, чий витончений силует вимальовувався в м'якому світлі далекого Сонця, що проникало в кабіну крізь скло ілюмінатора.

— Дочко, я дивлюся на тебе і згадую ту, яку я одного разу любив. Як і ти, вона носила звання майора. Нижче тебе зростом, але така ж красива…

— У той час, напевно, ви подобалися багатьом дівчатам, — відповіла Сіцзи, обертаючись до вченого.

— Я рідко турбував тих дівчат, які мені подобалися. Я тоді був під впливом Гете: "Коли я люблю тебе, що тобі до того?"

Сіцзи захихотіла.

— Ех, якби тільки я так само відносився і до фізики! Найбільше засмучення мого життя в тому, що нас засліпили Софонієми. Але можна висловитися і більш позитивним чином: "Якщо ми вивчаємо природу, то що природі за діло?" Може статися, одного разу людство — або хтось ще — розбереться в наукових законах до того досконально, що зможе вплинути не тільки на самих себе, але і на весь Всесвіт. Вони навчаться надавати зоряним системам будь-якої форми, як кондитер місить тісто. Втім, що з того… Навіть тоді фізичні закони не зміняться. Природа залишиться з нами назавжди, незмінна і вічно молода, як спогад про минуле кохання…

Він вказав на Чумацький Шлях, що світився в ілюмінаторі:

— Коли я думаю про це, я забуваю всі тривоги.

Сіцзи не відповіла, і настала повна тиша. Незабаром в ілюмінаторі з'явився "Богомол" — поки лише світлою крапкою на відстані у двісті кілометрів за курсом. Човник розвернувся двигуном вперед і почав гальмувати.

Тепер учасники експедиції дивилися назад, на флот, що завис за вісімсот кілометрів від них. Важкі бойові кораблі перетворилися в ледь помітні точки. Флот вдавалося розпізнати на тлі космосу лише по регулярній структурі побудови. Весь масив кораблів здавався сіткою, накинутою на Чумацький Шлях і виділявся своєю математичною структурою серед хаосу зірок. Розмір кораблів на такій відстані вже не вражав уяву; але замість того придушувала його міць. Безліч людей і у флоті, і на далекій Землі стежили за відеотрансляцією і на наочному прикладі розуміли, про що тільки що говорив Дін І.

Човник досяг "Богомола" і припинив гальмування. На високій швидкості зближення пасажирам здалося, ніби "Богомол" виринув з нізвідки.

Негайно здійснили стикування. У відсіках безпілотного "Богомола" панував вакуум. Четверо дослідників наділи легкі скафандри і після заключного напуття командування попливли через стикувальний вузол всередину "Богомола".